загрузка...

ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Напрями та жанри в літературі середньовіччя

 

Хронологічно межі доби середньовіччя визначені таким чином: від V (476 рік — падіння Риму, Західної імперії) до XV століття (падіння Візантії; географічні відкриття, зокрема Америки; винахід книгодрукування).

У ХІ-ХП ст. сформувався героїчний епос. Найбільш відомим твором цього жанру у Франції стала «Пісня про Роланда». Задля свого сеньйора головний герой готовий витерпіти великі страждання і навіть віддати своє життя. Видатною пам'яткою німецького героїчного епосу є «Пісня про Нібелунгів», у якій розповідається про загибель Бургундського королівства під ударами гунів у 437 p., звеличуються лицарські звичаї Німеччини XII ст. Морально-етичний образ лицаря наділявся рисами, які можуть бути визнані загальнолюдськими моральними цінностями, — лицар повинен уникати гріха, пихатості та негідних вчинків, захищати вдів і сиріт, воювати лише за справедливу справу.

При дворах сеньйорів з'явилася куртуазна поезія, що прославляла інтимні почуття і культ служіння «прекрасній дамі». Цей культ посідав центральне місце у творчості трубадурів — провансальських поетів. серед яких були і лицарі, і великі феодали, і прості люди. Поезії трубадурів властива різноманітність: любовні, ліричні, політичні, пісні, які висловлюють тугу з приводу смерті якогось сеньйора. Великою популярністю користувалися й куртуазні романи з таємничими пригодами, зачарованими людьми, чудотворними явищами тощо.

Якщо говорити про середньовічну літературу, то на території сучасної Англії збереглися пам'ятники рунічної писемності англосаксів (написи на мечах і предметах домашнього побуту, напис на висіченому з каменю хресті в селі Рутвелл у Шотландії). Відомо про існування пісень, що виконувалися під час весільних і похоронних обрядів, у процесі праці, під час військових походів. Сказання, легенди і пісні передавалися з роду в рід. їх виконували співаки, що були в кожнім племені.

Розрізнялися співаки-поети (скопи), що були творцями пісень, виконуваних ними, і співаки-виконавці (глимени), що виконували пісні, створені іншими.

Так, найбільш значний зі збережених творів середньовічної поезії — поема «Beowulf»- дійшла до нас у списках X ст., а виникнення цієї пам'ятки відноситься приблизно до VIII ст. Перше англійське видання поеми здійснене в 1833 р.

«Beowulf» — один зі зразків середньовічного героїчного епосу, який оповідає про пригоди відважного геатського витязя Беовульфа, що позбавив Данію від страшного морського чудовиська Гренделя.

Взагалі книга стає більш пов'язаною з реальним життям, набуває поширення навчальна література, а також записи поетичних та прозових творів. Створення книг перестає бути справою виключно церковних осіб.

Література XII—ХНІ ст. мала переважно викривальне спрямування щодо існуючих порядків. Особливе місце посідала поезія вагантів (від німецького — «бродячі люди»), які вперше з'явились Німеччині і Франції. Творчість вагантів була вільнодумною, веселою, а отже, дуже далекою від аскетичних ідеалів середньовіч-я — вони оспівували безтурботні веселощі, вільне життя, викривали зажерливість католицького духівництва.

Дуже популярною в середньовіччі була поезія трубадурів — провансальських поетів у ХІІ-ХШ ст. Головна тема їх поезії — оспівування васальського служіння дамі, полум'яного кохання.

Театр, що відігравав політичну роль у середньовічній культурі, на межі XI - XII ст. демонструє перехід від літургійної драми до містерії. Містерії були вже менше пов'язані з богослужінням. Сюжети містерій звичайно бралися зі Старого Завіту, або ними ставали події, пов'язані з життям і воскресінням Ісуса Христа. Міська драма тісно пов'язана з народними ігрищами, обрядами, із селянськими весняними та осінніми святами. Щодо розвитку світської літератури, то вона не була відображенням дійсності, а подавала ідеальні уявлення про людину.

Значне місце в середньовічній літературі посідали оповіді про подвиги лицарів. У лицарській літературі описувалися незвичайні пригоди лицарів, їх випробування. Звичайною темою куртуазного роману було також випробування вірності. Найвідомішими лицарськими романами були «Івен, або Лицар Лева» Кретьєна де Труа та «Роман про Тристана та Ізольду».


загрузка...

загрузка...