загрузка...
Loading...

БАЛАШШІ, Балінт

(1554 - 1594)

БАЛАШШІ, Балінт - творчість письменника

БАЛАШШІ, Балінт (Balassi, Balint - 20.10.1554, Зойом -30.05.1594, Естергом) — угорський поет.

Балашші народився у фамільному замку Зойом і з юності присвятив своє життя військовій справі. Його батько, Янош Балашші, котрий утік у Польщу через підозру в антигабсбурзькій змові, прославився там не лише як полководець, відзначившись у боротьбі проти турків, а й як високоосвічена людина. Майбутній поет здобув гуманістичну освіту: його домашнім вчителем був поет і проповідник Петер Борнемісса. З 11-літнього віку Балашші навчався у Нюрнберзі, де познайомився з італійською поезією та культурою.

Беручи згодом участь в австрійському поході проти правителя Трансильванїї Іштвана Баторі — майбутнього польського короля Стефана Баторія, поет потрапив у полон. Баторі, який навчався у Падуанському університеті, повівся з полоненим шляхетно. В Альбі Юлії Балашші долучився до кола польсько-угорських гуманістів. Повернувшись на батьківщину, Балінт Балашші змушений був, проте, сам двічі втікати з володінь Габсбургів у Польщу. Його переслідували вороги, які домоглися конфіскації його майна, брехливо звинувативши поета у кровозмішенні (він був одружений із кузиною), у збройному нападі на чужі володіння і навіть у прийнятті магометанства. Насправді ж поет-воїн усе життя воював із турками, у битві з якими і загинув. Під час облоги Естергома Балашші було смертельно поранено: «Зі славою поліг у 1594 р. за вітчизну, вбитий турецьким ядром під час приступу біля обложеного Естергома», — повідомляє напис під його портретом. Він загинув за пошматовану завойовниками рідну землю, до якої звернено стільки його пісень.

Поезія Балашші була підготовлена майже 200-літнім розвитком гуманістичної латинської літератури в Угорщині. Водночас він перейняв найкраще, створене угорськомовною поезією, від поетичних спроб творців середньовічних гімнів до досягнень більш досконалих письменників XVI ст., які писали «повчальні та потішні» новели у віршах.

У поезії Балашші і у творах французьких поетів Плеяди проглядаються споріднені мотиви. Ці збіги пояснюються схожістю ситуації та спільним для побратимів П. де Ронсара та угорського поета колом читання — грецька Антологія, Анакреонт, Горацій, Йоанн Секунд й ін. (так, наприклад, мотив віршів «До бджоли» зустрічається в автора «Поцілунків» і в Балашші). Складніша справа з впливом Я. Кохановського на знаменитого угорського поета. Безсумнівно, що Кохановський і Балашші часто черпали з одних і тих самих джерел. Але безперечно також, що Балашші знав Кохановського, а найголовніше — не міг не розуміти його значення для створення національної польської літератури, що спонукало його до роздумів про власне творче покликання.

Художня форма угорських канцон Балашші вдосконалилася, набула особливої гнучкості та виразності під час другого перебування поета у Польщі у 1589-1591 pp. У цей період Балашші створив цикл віршів «Целія», присвячений щасливому коханню. Натхненницею його була Анна Шарканді, дружина Ференца Вешелені, близької особи Стефана Баторія. У замку Дамбо на польській території, що належав угорсько-польському магнатові, Балашші жив досить тривалий час. Там він написав, можливо, найкращі свої ліричні вірші.

Зв'язок видатного угорського поета з Польщею можна було б назвати традиційним, оскільки взаємодія культур двох країн-сусідів не припинялася з XIV ст. Значний вплив на Балашші народної пісні. У пограничник замках Угорщини, в Трансильванії, на підступах до Балканів угорський поет чув мадярські кантасторії, юнацький епос у виконанні сербських гуслярів, тужливі пісні анатолійських турків, балади словаків (Балашші знав три слов'янські мови). Народна творчість угорців і їхніх слов'янських сусідів відобразилася в його канцонах, які він створював для музичного виконання на італійські та місцеві мотиви.

Балашші був творцем нових різноманітних поетичних форм. Він майстерно володів угорською римою й оновив угорську строфіку. «Строфою Балашші» угорські поети писали упродовж кількох століть. Балашші, окрім того, ввів в угорську літературу пасторальну драму за італійським зразком. Він створив ліричний «канцоньєре» — вірші до Юлії (Анна Лошонці), у яких вплив петраркізму поєднується з народною любовною піснею. Балашші був не придворним поетом, як багато петраркістів XVI ст., а вічним мандрівцем, воїном, вигнанцем, в'язнем, політичним борцем. Не менш значними, ніж його ліричні вірші, є солдатські пісні поета («Прощання з батьківщиною», «Похвала пограничним фортецям «— гімн боротьбі проти турків). Воєнній ліриці Балашші не властиві будь-які пишноти — події змальовуються в усій своїй суворості.

Балашші органічно поєднав свою творчість з народною вітчизняною та слов'янською піснею; він заклав підвалини національної літературної мови й угорської поезії Нового часу.

За І. Голеніщев-Кутузовим

 


загрузка...

загрузка...