загрузка...

Хрестоматія

МІФИ

«Міф» грецькою мовою означає «слово». Проте давні греки були дуже чутливими до найтонших відтінків мови і під словом розуміли що «епос» і «логос». Міф — слово про богів і героїв; пісні про їхні подвиги називаються епосом; лотос перекладається як філософія, наука, думка.

Міфологічне мислення — це спосіб сприйняття Всесвіту думкою і почуттям, тобто науково й образно водночас. Воно притаманне стародавнім людям, котрі переживали довгу стадію общинно-родового ладу, коли єдиною організацією була велика сім'я. Тож закономірно, що наші пращури не могли уявити життя природи інакше, ніж за допомогою родинних зв'язків, що об'єднували предків з батьками і дітьми і створювали одну велику родину, скажімо так — космічну єдність, яка охоплює землю, небо, море і підземний світ.

Усе, що стосувалося вогню (блискавка, пожежа, багаття), греки пов'язували з богом Гефестом. Так народжується міф про Гефеста і його батьків. Усе, що росло на землі, вони пов'язували з Деметрою — тобто матір'ю Землею, що народжує, вигодовує, вирощує. Поступово сформувалася складна і цікава історія життя Деметри, котра то сумує за втраченою дочкою Персефоною, яку викрав Аїд, і вона мусила залишатися три місяці у підземному царстві, то радіє її появі Зрозуміло, що тут ідеться про зміну пір року.

Спостерігаючи за морськими припливами, розливами річок, стрімким рухом водоспадів, життям джерел і ручаїв, давня людина всі явища водної стихії приписувала Посейдонові, володарю води і чоловіку Землі, що обіймає її водними просторами.

І небо з його світлом, з його бездонною прозорістю, з його обширами давні греки називали єдиним словом — Зевс, тобто світлоносне небо, світлоносний день.

Так один за одним народжуються слова — міфи, що переростають у розповіді про вищі істоти, котрі подібні до людей, тільки безмежно сильніші, а до того ще й безсмертні. Вони живуть однією родиною і керують космічною общиною, панують над Всесвітом. Десь так, вважають, складалися міфологія та міфологічне мислення, характерне для первісної людини, що переносила власні родові взаємини на все довкілля.

Міфи створюються не поодинокими людьми, а всією людською спільністю, первісною общиною упродовж тривалого періоду її існування. І для тих, хто їх складав, боги і герої, що персоніфікували або символізували природні явища, були реальними і справжніми особами. За своєю суттю (з огляду на те, що явища природи уявляються живими істотами) міфологія дуже поетична, вона потім стала підґрунтям для художньої літератури.

Міфологічне мислення взагалі притаманне людині, і в різних людських спільнотах воно виражалося по-своєму. Історія знає кілька стародавніх цивілізацій із своїми богами і героями, з власними тотемами (жива істота чи якийсь символ, що вважається священним, уособлює рід) і табу (релігійні заборони, порушення яких каралося богами). Міфологія зближувалась з релігією. У давніх релігіях богів, як правило, було багато.

Космогонічні міфи розповідають про походження і розвиток світу і небесних тіл, про сам процес створення життя на землі богами. Кожна релігія трактує це по-різному. Закони людського співжиття також зафіксовано в міфах народів світу неоднаково. Нам, європейцям, найближчими є міфи християнські й античні, саме від них ми успадкували найбільше.

До нас дійшло чимало грецьких міфів, тому ми багато знаємо про світогляд давніх греків, життя їхніх богів, подвиги героїв.

За міфічними уявленнями греків, спочатку існував первісний Хаос — безмежна вічна безодня. З Хаосу виникли Темрява і Світло, День і Ніч, Небо (Уран) і Земля (Гея), а також страхітливе підземне царство — Тартар. Небо і Земля узяли шлюб. У Геї почали народжуватися п'ятдесятиголові та сторукі чудовиська. Розлючений Уран кинув їх знову в надра Землі. Потім народилися одноокі велети — циклопи. Уран не пожалів і циклопів. Згодом з'явились титани: Океан, що володів морями; діти титана Яфета — Атлант, котрий підтримував небесне склепіння, і провидець Прометей.

У грецьких міфах абстрактні уявлення співіснують з конкретними образами та втілюються в них. Уран мав ще дітей: Мнемозину — пам'ять, Феміду — справедливість,

Кроноса (або Хроноса), якого ототожнювали з усе поглинаючим часом.

Щоб хтось із дітей не відібрав у нього владу, Уран задумав усіх їх знищити. Тоді Гея підмовила титанів повстати проти Урана. Кронос позбавив батька його сили і став правити світом. Почався буцімто золотий вік. І знову повторилася драма поколінь. Кронос не уникнув долі свого батька, дарма що ковтав власних дітей. Дружина Кроноса Рея змогла врятувати лише останнього сина — Зевса. А коли Зевс виріс, то подолав батька. За порадою праматері Землі Зевс звільнив сторуких велетнів і циклопів, які стали йому за спільників у боротьбі. Почалась гігантомахія — битва богів проти титанів. З титанів тільки Прометей допомагав Зевсові, а згодом невдячний переможець наказав прикути Прометея до однієї із скель Кавказу за те, що він викрав у богів вогонь і передав його людям Проте влада Зевса також не вічна. Пром^теєві була відома таємниця загибелі Зевса.

З перемогою Зевса почалась нова доба. Боги, що нібито жили на Олімпі, відтепер заволоділи світом. Це наймогутніші дванадцять богів — олімпійців: Зевс, цар богів і людей, його дружина Гера — охоронниця шлюбу, дочка Зевса Афіна Паллада — богиня мудрості та покровителька ремесел і наук, брат Зевса Посейдон — бог моря, Аїд — бог царства мертвих, Афродіта — богиня краси й кохання, Арес — бог війни, Гефест — бог-коваль, Аполлон — бог світла і покровитель мистецтва, Деметра — богиня землеробства, Гермес — покровитель скотарства, Артеміда — богиня полювання. Усі вони родичі — сестри, брати, сини.

Міфи — продукт колективної творчості багатьох поколінь, вони постійно трансформувались. Циклічність і повторюваність явищ — одне з перших спостережень, що зафіксоване в грецьких міфах. Вивчаючи міфи, ми дізнаємося про те, як розвивалось суспільство, складались взаємини між племенами. На грецький Олімп, наприклад, приходили й боги — чужоземці. Так, скажімо, з Фракії прийшов покровитель виноградарів Діоніс.

Як учені класифікують міфи? Передовсім за змістом: міфи про виникнення світу, подорож аргонавтів до Колхіди, про Троянську війну, Одіссею або цикл міфів про місто Фіви тощо.





загрузка...
загрузка...