загрузка...
Loading...

Хрестоматія

ГОМЕРОВА «ІЛІАДА»

Найбільше грецьких міфів ми зустрічаємо в Гомерових поемах «Іліада» і «Одіссея». Ці епічні твори для греків були справжньою скарбницею поезії, джерелами давньої історії і загалом найвищої мудрості. Про їх автора, Гомера, відомостей майже не збереглося. За легендою, бард був сліпим. Сім грецьких міст змагалися за право називатися його батьківщиною, а в столиці Єгипту Александрії було споруджено храм поета Гомерейон. «Іліада» укладалася з усних народних міфів протягом століть, і тільки про записаний варіант можна говорити як про авторський — гомерівську «Іліаду».

Міфи — це не історія, вони поетичний опис, а можливо, й фантастичне узагальнення її. Проте з цієї поеми ми дізнаємось дуже багато про реальні умови життя в сиву давнину. Грецька міфологія — справжній народний епос, в якому широко замальовується дійсність, відтворюються визначні події з життя народу. Для міфів характерні повільний, неспішний розвиток дії, безсторонність того, хто веде оповідь, щедре використання різних поетичних зворотів, зокрема порівнянь, наявність часто повторюваних словосполучень, сталих епітетів.

В «Іліаді» змальовується реальна подія — Троянська війна, яка точилася між ахейцями і троянцями. Поема розповідає про облогу міста Трої, або Іліона (звідси назва «Іліада»), яке справді існувало та було кілька разів зруйновано впродовж своєї історії. Це довели розкопки, здійснені великим аматором античності Шліманом у XIX ст.

Дія в «Іліаді» відбувається на десятому році Троянської війни й точиться протягом 50-ти днів. За міфом, син троянського царя Паріс зганьбив царя Спарти Менелая. Скориставшись його гостинністю, він викрав Менелаєву дружину — прекрасну Єлену, захопив зі скарбниці всі коштовності й утік під захист мурованих стін Трої. Брат Менелая Агамемнон зібрав численне військо й розпочав облогу Трої. З Агамемноном прийшли під Трою славетні вожді — хитромудрий Одіссей, могутній Ахілл та ін.

«Іліада» починається зі сварки Ахілла з Агамемноном. Ображений царем, найсильніший і найхоробріший герой Ахілл залишає військо, після чого воно починає зазнавати поразок. Тоді друг Ахілла Патрокл бере його зброю, шолом, лати і стає до герцю з ватажком троянців Гектором. З допомогою Зевса й Аполлона Гектор убиває Патрокла. Смерть друга змусила Ахілла забути особисту образу. Він повертається до війська. Від руки Ахілла гине сила троянців і головний захисник Іліона Гектор. Уночі до Ахілла приходить Пріам, старий батько Гектора, цар Трої. Він благає віддати йому тіло сина. Зворушений Ахілл не може відмовити. Похороном Гектора й закінчується поема.

Події в Гомера тлумачаться за міфологічним світоглядом — боги активно втручаються у життя героїв. Поема має два плани. Поет спостерігає за реальним життям. Вчинки його героїв вмотивовані конкретними обставинами, середовищем, логікою характерів, але поет дає їм інше пояснення: для Гомера типове міфологічне сприйняття світу.

Герої Гомера бувають величні, як боги, а боги — то людська подоба, а не безплотні духи. Вони наскрізь земні. З одного боку, боги є втіленням уявлення про ідеальну людину; вони сильніші за людину, могутні і прекрасні. З іншого боку, Гомерові боги мають людські вади, їхня поведінка не завжди бездоганна. Коли боги і люди стають до герцю, трапляється, що прості смертні долають богів.

«Іліада» — типовий приклад епічної поезії. Гомер не висловлює безпосередньо своїх уподобань, але цілком зрозуміло, що в нього немає зневаги або ненависті до троянців. Часом навіть важко вирішити, кому надати перевагу — Ахіллові чи його головному супротивникові Гектору.

В «Іліаді» змальовується війна, проте весь твір пройнятий пафосом людяності. Війна — це лихо, від якого страждають і ахейці, і троянці. Гомерів Зевс каже, що ненавидить бога війни. Греки були життєлюбами, вміли цінувати земні радощі й не сподівались, що після смерті комусь буде краще, ніж на цьому світі.

Українською мовою «Іліаду» перекладали чимало поетів: Іван Франко, Леся Українка, Петро Ніщинський. Повний переклад здійснив Степан Руданський, але він був далеким від оригіналу. Найдосконалішим вважається переклад Бориса Тена. Перекладач зумів відтворити віршовий розмір поеми — гекзаметр, який, на думку деяких дослідників, підказаний поетові рокотанням хвиль, нагадує дихання моря.





загрузка...

загрузка...