загрузка...

Хрестоматія

КАЗКИ

КАЗКИ НАРОДІВ АФРИКИ

ЯК ЖИТТЯ ПО СВІТУ ХОДИЛО

(Південно-Африканська Республіка)

Подалося якось Життя у світ мандрувати. Йшло воно та й прийшло до хатини чоловіка з таким роздутим тілом, що сердешний аж насилу ворушиться.

— Хто ти? — питає чоловік.

Воно відповідає:

— Я — Життя.

— Як ти справді Життя, вилікуй мене...

— Добре,— каже Життя,— але знаю, що ти про мене геть забудеш, як і про свою хворобу, коли одужаєш.

— Як я можу забути? — обурився чоловік.

— Гаразд. Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,— погодилося Життя.

Відтак посипало воно трохи пилом зі шляху на голову чоловіка, той і одужав.

Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині — чоловік, на проказу хворий.

— Хто ти? — питає прокажений.

— Я — Життя.

— Життя? — здивувався чоловік. — То, може, ти мене вилікуєш?

— А чого б ні,— відказує Життя. — Тільки ж я знаю, що ти про мене геть забудеш, як я тебе вилікую.

— Ні, ні, я тебе ніколи не забуду! — пообіцяв прокажений.

— Я повернуся сюди через сім років, от тоді й побачимо,— відказало Життя. Тоді посипало голову чоловіка пилом зі шляху, і чоловік одужав.

Пішло Життя далі. Йшло, йшло та й надибало хатину, а в тій хатині — сліпий чоловік.

— Хто ти? — питає сліпий.

— Я — Життя.

— А, Життя! — зрадів чоловік. — Прошу тебе, поверни мені зір!

— Я тобі поверну зір, але знаю, що ти про мене геть забудеш, як одужаєш,— відказало Життя.

— Що ти! Я ніколи тебе не забуду і завжди буду тобі вдячний! — пообіцяв сліпий.

— Гаразд! Я повернуся сюди через сім літ, от тоді й побачимо,— каже Життя.

Відтак посипало пилом зі шляху голову чоловіка, і він прозрів.

Минуло сім років, і Життя рушило назад. Перекинулося воно сліпим та й прийшло до чоловіка, якому колись повернуло зір.

— Чи можна мені переночувати в тебе? — питається.

— Ні! — закричав чоловік. — Іди своєю дорогою. Нащо мені в хаті такий каліка, як ти!

— А що, моя правда! — каже Життя. — Сім років тому ти був сліпий, і я повернуло тобі зір. Тоді ти казав, що ніколи цього не забудеш.

Відтак узяло воно пилу зі шляху, посипало ним сліди злого й невдячного чоловіка, і той знову осліп.

Відтак пішло далі і прийшло до хатини чоловіка, якого сім літ тому вилікувало від прокази. Перекинулося Життя прокаженим, зайшло до хати і проситься переночувати.

— Геть звідсіля! — закричав чоловік. — Заразити мене хочеш?

— А що, моя правда! — каже Життя. — Сім літ тому я тебе вилікувало, і ти обіцяв ніколи цього не забути.

Взяло воно пилу зі шляху і посипало ним сліди невдячного чоловіка: той знову став прокаженим, і тіло його вкрилося страшними виразками.

Пішло Життя далі. Перекинулося воно чоловіком з роздутим тілом та й завітало до останнього з тих трьох, яких вилікувало сім років тому.

— Чи не можна мені у вас переночувати? — проситься.

— А чого ж, звичайно! — відказав чоловік. — Заходь, заходь. Сідай ось тут, я тобі їсти принесу. Знаю, як тобі важко, сам колись отакий був. Та сім літ тому тут проходило Життя і мене вилікувало. Казало, що через сім років вертатиме. Може б, ти його почекав у мене? Воно б і тебе вилікувало!

— Я і є Життя,— каже тоді Життя чоловікові. — Ти єдиний з тих, кого я зцілило і хто не забув ні про мене, ні про свою хворобу. Тому ти й будеш здоровий до кінця своїх днів.

А тоді додало:

— Життя — вічно-плинне. На зміну щастю приходить нещастя, на зміну злидням — добробут, на зміну коханню — зненависть. Горе тому, хто про це забуває і не чинить так, як того вимагають закони життя.

З французької переказала Марія Венгренівська





загрузка...

загрузка...