загрузка...

Хрестоматія

ГАРРІЄТ БІЧЕР-СТОУ

(1811 —1896)

Світова література небагато знає творів, чия доля склалася так щасливо, як роману Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома» (1852). Гіркому життю героя книжки співчували мільйони людей. Написано і видано роман у Сполучених Штатах Америки, найдемократичнішій у той час країні, на Півдні якої тисячі негрів знаходились в узаконеному рабстві. Вони працювали на бавовникових, тютюнових, цукрових плантаціях, прислужували у палацах білим леді й джентльменам. Без чорних, без рабів годі було уявити життя на американському Півдні. Тільки самі ці негри життя не мали. За законом їх не можна було навчати грамоті, зате можна було купувати і продавати. Проти важкого становища негрів, яке соромом і гнівом сповнювало чесні серця, протестувало чимало американців, передусім на Півночі країни. Священики, журналісти, державні діячі і просто чесні люди об'єднувались у громади, ставали активними аболіціоністами, тобто прибічниками негайного скасування рабства, виступали в пресі, на зборах, мітингах, допомагали рабам тікати від господарів, збирали гроші на негритянські школи, писали листи президентам і петиції до законодавців, друкували спогади колишніх рабів. А поети і письменники складали вірші й романи, де розповідалося про нестерпне життя рабів. До таких людей належала і американська письменниця Гаррієт Бічер-Стоу.

Народилася Гаррієт Бічер у 1811 р. в маленькому містечку Лічфілді (штат Коннектикут), де її батько був приходським священиком. Як і інші діти Лемана Бічера, виховувалася у християнській вірі й моралі, якої свято дотримувалася протягом усього життя. Пізніше Гаррієт разом з родиною перебралася до Цинцинатті, де вони з сестрою заснували «Західний жіночий інститут», навчали дівчаток і навіть самі писали для них підручники. У 1836 р. Гаррієт Бічер одружилася з активним аболіціоністом, доктором богослов’я Стоу. Ставши матір'ю, виховувала синів, писала оповідання, які друкувала в газетах і часописах. Заодно з чоловіком і братом Генрі, що також був священиком і аболіціоністом, Гаррієт Бічер-Стоу всім серцем переживала всі перипетії боротьби з рабством.

Письменниця була знайома з колишніми рабами, їхнім життям. Вона почала писати оповідання про життя негрів, що згодом лягли в основу роману про чудову, чесну і благородну людину, негра дядька Тома, його життя і трагічну долю. Будучи гарним слугою південного плантатора, чесним, працьовитим, покірним і слухняним, сильним і розумним, він був проданий торгівцю рабами, як тільки хазяїну знадобилися гроші. Том ніколи не опирався хазяям, вважаючи своїм обов'язком перед Богом і людьми служити їм.

Він був розлучений з дружиною і дітьми, жив у різних білих людей, доки не потрапив до жорстокого плантатора, з чиєї волі благородну людину, не здатну ні на яку підлість, було забито.

Розказана просто й емоційно, історія поневірянь негра Тома зворушила серця багатьох американців, сповнила їх співчуттям до нещасних і знедолених, збудила громадську думку.

Через рік Гаррієт Бічер-Стоу видала ще одну книжку, де було зібрано розповіді колишніх рабів, документи, листи, що слугували матеріалом для невигаданої історії про дядька Тома. У 1861 р. в США розпочалася Громадянська війна між Північчю і Півднем, однією з причин якої були рабство, боротьба за його відміну. У 1863 р. президент США Авраам Лінкольн видав Прокламацію, за якою скасовувалося рабство на всій території країни. Було звільнено понад чотири мільйони американських рабів. А коли це сталося, Лінкольну представили авторку «Хатини дядька Тома», і президент сказав незабутні слова про маленьку жінку, яка виграла велику війну. Адже книжка, написана нею, схилила на бік рабів тисячі й тисячі тих, хто став бійцями проти рабства, і зробила просто неможливою атмосферу, коли одна людина володіла іншою.

Гаррієт Бічер-Стоу прожила довге життя, написала ще кілька книжок, але «Хатина дядька Тома» залишилась кращим твором американської письменниці. У листі до Бориса Грінченка Михайло Коцюбинський, торкаючись перекладу книжок для дітей, писав: «З старих книжок бажалось би бачити в перекладі... «Хату діда Хоми» Бічер-Стоу, котра, як пам'ятаю, зробила на мене такий добродійний вплив...»





загрузка...
загрузка...