загрузка...
Loading...

Уроки зарубіжної літератури 9 клас

УРОК № 43

 

Тема. Додаткове читання. Образ Мазепи у творах світової літератури

Мета: познайомитись з образом Івана Мазепи у творах світової літератури та мистецтва; активувати читацький інтерес учнів; формувати уміння презентувати результати своєї роботи.

Обладнання: портрети І. Мазепи, кросворд «Квадрати Вена».

Тип уроку: додаткове читання.

 

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

 

Розгадування кросворда на тему «Мазепа»

 

1. Назва села, у якому народився Іван Мазепа. (Мазепинці)

2. Французький письменник, який описав романтичну історію кохання Мазепи. (Вольтер)

3. Країна, у якій відбувались події, описані Вольтером і Байроном. (Польща)

4. Ім'я дружини графа — воєводи, в яку начебто був закоханий Мазепа. (Тереза)

5. Ім'я короля, при дворі якого служив молодий Мазепа. (Казимир)

6. Назва села, у якому помер Мазепа. (Варниця)

7. Ім'я короля, якому у творі Байрона Мазепа розповів про історію свого кохання. (Карл)

Ключове слово: назва міста, біля якого військо шведського короля зазнало поразки. (Полтава)

 

II. Мотивація навчальної діяльності

 

Учитель. Гетьман Іван Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці представником України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 літературних творів, шість скульптур. Серед найбільш відомих творів — гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяховського, Л. Тарасевича, М. Бернінгротга; портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія, Ю. Коссака, Л. Булянже, Г. Верне, Т. Жеріко, Е. Делакруа, Є. Харпентера, М. Геримського; поетичні та прозові твори Дж. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі; музичні інструментальні та оперні

твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурні, Дж. В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковського, М. Гранваля, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова. Як бачимо, ім'я Мазепи було і залишається досить популярним. Звичайно, ми не можемо на одному уроці познайомитись з усіма творами мистецтва, присвяченими цій легендарній людині, але з деякими познайомимося.

 

ІІІ. Робота над темою уроку

 

8. Повідомлення учнів, які опрацьовували поему В. Гюго «Мазепа»

5 — Під безпосереднім впливом поеми Байрона «Мазепа» 1829 року з'явилася однойменна поема Віктора Гюго із збірки «Орієнтації»'. Більшість строф її першого розділу мають відповідники в поемі Байрона, вони інспірувалися її образами й картинами, близькими або й тотожними за фабульним змістом. Та попри це поеми Байрона і Гюго є творами різного змісту й стилю. У поемі Гюго не залишається й сліду від ліричного драматизму Байрона, сюжет переводиться в живописний план і об'єктивується. Якщо в англійського поета герой веде розповідь від першої особи, що надає поемі характеру ліричної сповіді, то у Гюго розповідь ведеться в імперсональному епіко — описовому ключі, а герой перетворюється на постійний компонент низки живописних кадрів. Словом, у поемі Гюго «Мазепа» переважає живописний елемент, який витісняє ліричний. У поемі домінує стихія барв і світла, пластичних образів і форм. Локальні ознаки українського ландшафту й «сліди історії», які зустрічаються у Байрона, в ній зникають. Про те, наскільки приблизно уявляв поет український колорит, свідчить поява в ньому піщаної пустелі з барханами, «схожими на смугасте покривало».

Щось подібне відбувається в поемі Гюго і з образом Мазепи, який остаточно втрачає риси конкретного історичного діяча й міфологізується. Щоправда, в останніх строфах першого розділу говориться про те, що «цей живий труп одного дня стане повелителем племен України», що «його дика велич народиться із його мук» і він «винагородить себе, засіваючи поле мертвими без погребіння», але це говориться на рівні узагальнення, притаманного міфопоетичному герою. Загалом можна стверджувати, що у Гюго відбувається перетворення образу історичного діяча в міфопоетичний символ.

 

5 Повідомлення учнів, які опрацьовували поему О. Пушкіна «Полтава»

Пушкінська «Полтава» теж пов'язана з поемою Байрона «Мазепа», але ця пов'язаність специфічна. Власне, вона є полемікою з Байроном і Рилєєвим, з якими її автор різко розійшовся в трактуванні постаті Мазепи. У своїй поемі Байрон цілком прихильно ставиться до гетьмана, більше того, його образ поетизується і героїзується, що цілком неприйнятне для Пушкіна. Відверто прагнучи «розвінчати» Мазепу, він удається у своїй поемі до чорних фарб і різких звинувачень. Бунтівний гетьман постає в його поемі як утілення всіх можливих пороків (їх поетичний каталог подається вже на початку), як справжнє «исчадие ада», що не має в собі нічого людського. Образи Петра І та Мазепи розміщаються в Пушкіна на полюсах міфічної вертикалі й наділяються Протилежною векторністю. Образ Петра І — це напівбожество, на яке не падає жодна тінь. Зовсім інша міфологічна парадигма образу Мазепи, який пов'язується зі світом зла та мороку й набуває змісту вихідця із потойбічного світу. Пушкін наділяє його демонічними рисами: у нього немає довірливих взаємин з людьми, він самотній, постійно плекає підступні плани й повсюди сіє зло. Навіть природа його не приймає та осуджує. Словом, образ Мазепи створювався Пушкіним за неписаним законом політичної міфології, ще однією обов'язковою складовою якої є репрезентація опозиційної сторони як утілення завершеного зла, руйнівного й історично безперспективного. Усе це доводить недоречність проведення паралелей між образами Мазепи у Байрона і Пушкіна.

Учитель. Серед росіян XIX ст., коли політика вимагала зображувати Мазепу ворогом держави, протилежний його образ створив Кіндрат Рилєєв. Мазепа Рилєєва є особою шляхетною і трагічною: на зраду Петру І, якого високо цінував, і на величезний ризик, пов'язаний з розпочатою грою, він зважився задля добра свого народу. На противагу літературі, російське мистецтво, наскільки вдалося з'ясувати, не піднімало тему Мазепи. Єдині винятки — то гравюри, що представляють фантастичні портрети гетьмана.

 

3. Повідомлення учнів, які опрацьовували твір В. Сосюри «Мазепа»

— Тривалий час, починаючи з 1929 року по 1960 рік, В. Сосюра працював над твором «Мазепа». Повертаючи із забуття зневаженого царатом гетьмана, поет веде мову про боротьбу за волю і щастя народу:

 

Я серцем хочу показати

страшну трагедію Мазепи

і в ній, в той час страшний незгоди,

страшну трагедію народу...

...Любив Вкраїну він душею

і зрадником не був для неї...

Він серцем біль народу чув,

що в даль дивився крізь багнети...

 

Отримавши клеймо «забороненого твору», поема разом із ґрунтовним літературознавчим аналізом лише 1988 року була опублікована в журналі «Київ». Цей великий, замислений в епічних вимірах твір ще раз підтвердив ліричний талант В. Сосюри, для якого переживання подій було завжди ближчим за їх осмислення. Поему «Мазепа» В. Сосюра писав тоді, коли його шалено цькували за вірш «Любіть Україну!». Публічно поетові доводилось «каятись» і друкувати такі вірші, що невдовзі склали збірку «Мир».

Володимир Сосюра, на відміну від своїх попередників, по-своєму трактує постать Мазепи. Не ідеалізуючи його як неординарну особистість, поет творить, насамперед, художній образ, а не політичний портрет гетьмана. Він намагається розкрити психологію особистості Мазепи і через його образ піднести ідею державності України, її незалежності. Тому щирість і громадянська мужність у розмові з читачем про найскладніші періоди в історії України є головними ознаками поеми «Мазепа».

Автор розповідає про причини трагедії Мазепи:

 

Бо не пішов за ним народ

Шляхом і радості й надії.

Не зрозумів його він мрії...

 

Та Мазепа не звинувачує своїх співвітчизників, бо «помиляється й народ, коли немає ще держави» — так пояснює сам поет помилку українців. І в цьому сам Мазепа вбачає не лише особисту, але й національну трагедію:

 

Хіба народу не любив я!

Собі на горе й безголів'я

Не зрозумів мене народ.

 

Мазепа до останньої хвилини життя залишається вірним своїй любові до народу й України, ім'я якої було останнім словом на його устах у хвилину смерті: «Прощай, Україно, прощай!».

Ідея трагедії пронизує весь твір Сосюри; щоб посилити її, автор вдається до опису сну Мазепи, коли той бачить себе маленьким хлопчиком і слухає розповідь учительки — черниці про Україну. Мені здається, що саме в цьому сні Сосюра найвиразніше розкрив внутрішній світ Мазепи: «Я України не забуду, вона для мене як зоря!». І вже далі лунає його життєве кредо:

 

Ми візьмемо ворога в клинки

І на кістках його проклятих

Знов зацвіте Вкраїна — мати!

 

Весь час звучить у поемі пристрасне зізнання Мазепи в любові до своєї України, до своїх співвітчизників. Але вони «...його покинули в біді», не зрозуміли його намірів. Сосюра досить принципово підходить до оцінки цієї трагедії: він доводить, що трагедію народу, України деякою мірою спричинив сам гетьман, який не знайшов правильного шляху для досягнення своєї мети, не зрозумів до кінця, що царській «сталі» треба протиставити ще більш могутню силу — «гнів, народний гнів!». Поет зазначає, що саме «народ останнє скаже слово». Основну думку поеми В. Сосюра висловив так:

Хай про Мазепу спів мій лине,

Хоч він був пан, серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.

 

4. Повідомлення учнів, які опрацьовували твір Ю. Словацького «Мазепа»

— Юліуш Словацький створив дві драми, в основі яких історія Мазепи: першу — 1834 року, яку сам потім знищив, а другу — 1839 року, і то був єдиний твір поета, поставлений за його життя на сцені. Драма Ю. Словацького «Мазепа» заснована на історичних реаліях. Його герой, шляхетний, хоч дещо необачний, був утягнений у похмуру драму, в якій рушійними силами є боягузтво короля, злочинна любов Збігнева та сліпа ненависть воєводи. Честь не дозволяє Мазепі, який не був сам закоханий, а став свідком кохання, розкрити всі обставини «забороненого кохання», що наражає його на жорстоку помсту магната. У кульмінаційній сцені його за розпорядженням ревнивого воєводи за-муровують заживо в глухій кімнаті, але й перед лицем жахливої смерті він не видає таємниці нещасних закоханих, яким щиро співчуває. В останню мить його за наказом короля розмуровують і напівмертвого виносять із могили, чим завершується його випробування смертю.

Але на героя чекає ще одне тяжке випробування — скачка зв'язаним на дикому коні степами України, яка в метафоричному сенсі є його Голгофою. З сюжетно-композиційного погляду ця сцена видається зайвою, повтором, навіть такою, що порушує жанрові засади драми. Але вона необхідна авторові для остаточного зображення міфічності Мазепи.

 

IV. Рефлексія

 

1. «Квадрати Вена». Образ Мазепи у творах митців літератури світу

Методичний коментар

«Квадрати Вена» — стратегія, похідною якої є «Кола Вена». Вона розрахована на порівняння трьох і більше елементів.

 

 

2. «Мікрофон»

Завершите речення: «Сьогодні на уроці я навчився/ замислився/ зрозумів/ відчув, що ...».

 

V. Домашнє завдання

 

Повторити вивчене за темою «Життя та творчість Байрона».





загрузка...

загрузка...