загрузка...
Айзек Азімов

ПРО ТВОРЧІСТЬ АЙЗЕКА АЗІМОВА

 А. О. Колибанова, 1990.

 

Відомий американський письменник-фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов народився 1920 року в містечку Петровичі під Смоленськом. 1923 року родина емігрувала до США. Дев'ятнадцятирічним юнаком, одержавши диплом бакалавра хімії, А. Азімов закінчив Колумбійський університет, куди вступив у 15 років.

У 1946 р. Азімов почав читати лекції з хімії в Колумбійському та Гарвардському університетах. 1948 р. в Колумбійському університеті він здобув докторський ступінь. Був запрошений до Гарвардського університету (Медичний коледж) на посаду консультанта з біохімії. 1955 р. зайняв посаду професора. На сьогодні має 14 почесних наукових ступенів різних університетів світу.

Регулярно друкувати науково-фантастичні оповідання в спеціалізованих часописах Азімов почав під час другої світової війни, коли був призваний до військово-морського флоту і служив у Філадельфії. Саме тоді він уперше і востаннє літав на літаку. Як це не парадоксально, автор чудових оповідань про сміливі космічні подорожі боїться літати. (Цікаво, що улюблені герої Азімова, наприклад, С. Келвін (збірник «Я, робот»), І. Бейлі (романи «Стальні печери», «Оголене Сонце»), В. Ерт (оповідання «Співучі бубонці», «Ключ», «Камінь, що говорить», «Смертна ніч») не люблять і бояться літати). Через те численні міжнародні нагороди вручаються йому в домашній квартирі, на тридцять третьому поверсі нью-йоркського хмарочоса.

А. Азімов — приклад людини, в якій щасливо поєдналися вчений і художник слова. Саме це ідеальне поєднання якнайкраще пасує науковій фантастиці, хоча специфіка літератури вимагає того, щоб фантаст був насамперед письменник, набагато більше письменник, ніж учений. Домігшись визнання як письменник, Азімов перестав розглядати літературну діяльність як «другорядну справу», а з 1957 р. почав поступово скорочувати викладання в університеті. Однак А. Азімов, як свого часу Г. Уеллс, перейшовши від науки до красного письменства, не розлучився з першою. В науці він убачав поезію, і це допомогло йому поширити її можливості на літературу.

На прикладі творчості Азімова можна виразно простежити процес становлення й розвитку наукової фантастики США, її вихід за межі вузь-

кої тематики, пов'язаної з популяризацією природничих наук і просування в сферу соціальну, яка необмежено розширює художні можливості цієї літератури на міцній основі реалістичного методу.

Найпершим опублікованим оповіданням А. Азімова стало «Ті, що висадилися на Весті». Воно з'явилося в березневому числі часопису «Емайзінг Сторіз» невдовзі по тому, як його авторові сповнилося дев'ятнадцять років. («Емайзінг Сторіз» — перший спеціалізований науково-фантастичний часопис. Його заснував у квітні 1926 р. Х'юго Гернсбек, відомий також як автор терміну «сайєнс фікшн». На честь X. Гернсбека в США з 1939 р. присуджуються премії «Х'юго» за найкращий науково-фантастичний твір року. А. Азімов — неодноразовий лауреат «Х'юго», цього «Оскара» наукової фантастики). Одначе, по суті, це третє оповідання Азімова. Перше — «Космічна спіраль», написане фантастом у дванадцятирічному віці, так і не побачило світ. Оповідання «Каллістанська загроза», написане за місяць раніше від «Тих, що висадилися на Весті», було опубліковане на два роки пізніше в часописі «Естаундінг Сторіз». («Естаундінг Сторіз» згодом було перейменовано в широковідомий «Естаундінг Сайєнс Фікшн», а по смерті його видавця й редактора Дж. Кемпбелла в 1960 р. часопис почав називатися «Аналог Сайєнс Фект — Сайєнс Фікшн»).

Умовно-фантастичний засновок оповідання «Ті, що висадилися на Весті» — аварія космічного корабля при зіткненні з метеоритом — дав змогу митцеві змалювати космічний простір, тоді ще ніким не бачений, викласти деякі астронавігаційні розрахунки, оспівати мужність і винахідливість людей, що збороли смерть.

Азімов ставив собі в оповіданні ще й популяризаторську мету, яка згодом поступилася місцем іншій — соціальній критиці. Коли через двадцять років тема Вести була продовжена в оповіданні «Річниця», уява читача фокусувалася вже не на технічних та астронавігаційних подробицях польоту, а на тому, що герої-астронавти, які врятувалися на Весті лише завдяки своїй мужності і які зібралися через двадцять років відзначити знаменну річницю, виявляються безробітними й усіма забутими.

У 1939 р. було написане оповідання із серії про роботів — «Роббі». 1940 р. воно було опубліковане в часописі «Сьюпер Сайєнс Фікшн» під назвою «Химерний друг дитинства». Очевидно, «Тих, що висадилися на Весті», «Роббі» і ряд не дуже вдалих оповідань мав на увазі Дж. Кемпбелл, коли згадував, що перші виступи Азімова в літературі пройшли мимо його часопису. Багато ранніх оповідань А. Азімова були вперше опубліковані в збірнику «Ранній Азімов» (Нью-Йорк, 1972). Туди ввійшли оповідання, відхилені свого часу Дж. Кемпбеллом і прийняті іншими часописами. Лише з 1941 р. А. Азімов почав регулярно друкуватися в часописі Дж. Кемпбелла. Літературне ім'я і успіх здобули йому оповідання «Прихід ночі» та новели про роботів.

У ході розробки сюжетів про роботів поступово сформувалися знамениті Три Закони Робототехніки, які відомі нині не тільки кожному шанувальни-

кові творчості письменника, а й визнані фахівцями в галузі кібернетики. Гуманізм Азімова виразно виступає при порівнянні оповідань про роботів з масою творів західних фантастів на ту саму тему. В останніх, як правило, машина повстає проти свого творця, прагне цілком витіснити його з виробничої та життєвої сфери. А в Азімова всі роботи від «недосконалої» няньки Роббі, перших Спіді і К'юті до людиноподібного красеня Р. Даніела Оліви (героя не лише оповідань, а й низки романів) — добрі друзі й помічники людини.

Та найважливіше, що роботи, які функціонують на основі Трьох Законів, позначені індивідуальністю своїх творців і відбивають дуже високий рівень людської свідомості, передбачаючи наявність передової системи суспільних відносин. Вони фокусують і типізують риси, які на думку письменника мають бути властиві людям майбутнього.

У передмові до збірника «Я, робот» сказано, що головний роботопсихолог Сьюзен Келвін (улюблена героїня А. Азімова) народилася в 1982 році. З цього можна зробити висновок, що в оповіданнях про роботів мова йде не про далеке майбутнє, а про світ наших дітей і онуків.

У романах Азімова, багато з яких ідейно й тематично взаємопов'язані, помітно переплетення утопічних ідей із сатиричними зіставленнями, скерованими на сучасність. У 50—60 роки широкою популярністю на Заході користувалися «галактичні» трилогії. (Трилогія про виниклу в космосі державу Установлення: «Установлення» — 1951; «Установлення і Імперія» — 1952; «Друге Установлення» — 1953; а також друга трилогія: «Течії в космосі», «Камінчик у небі», «Зоряний пил»). Частково прилягають до «галактичної» серії романи «Стальні печери» (1953) і «Оголене Сонце» (1954). З другого боку, ці романи продовжують тему роботів, що її дуже вдало розробляє Азімов.

Величезній читацькій аудиторії в нашій країні майже не відомий той факт, що ряд фантастичних творів письменника вийшов під псевдонімом Пол Френч, зокрема серія повістей для юнацтва, об'єднана загальною назвою «Лаккі Старр». (Прізвисько «Лаккі» — Щасливчик — дається звичайно молодикам-суперменам на амплуа чергового героя бойовиків. Ця серія Азімова ніколи не перевидавалася в США. Але на початку 70-х років вона була випущена окремими книжками кишенькового формату в Англії видавництвом «Нової Англійської Бібліотеки»).

1958 р. Азімов написав науково-фантастичний детектив «Торговці смертю». В 1968 р. ця невелика повість була допрацьована й доповнена. Вона вийшла під назвою «Подих смерті» (в українському перекладі випущена видавництвом «Молодь» у 1989 p.). Науково-фантастичні твори на детективній основі безперечно вдаються письменникові. Досить згадати добре відомі радянському читачеві оповідання «Співучі бубонці» (1955), «Смертна ніч» (1956), «Ключ» (1966). Детективна інтрига править за сюжетний стрижень і організуючу композиційну основу романів «Стальні печери» і «Оголене Сонце». Маючи на думці соціальну спрямованість

творів А. Азімова на детективній основі, відомий англійський астрофізик і письменник-фантаст Артур Кларк назвав свого побратима по перу «Сіменоном наукової фантастики».

У 1972 р. Азімов випустив монументальний роман «Самі боги», покликаний ще раз попередити людей про небезпеку «чистої» науки. Безтурботне, необмежене «перекачування» енергії Сонця для комфорту землян таїть у собі грандіозну космічну катастрофу.

Одним з найяскравіших романів-«попереджень» наших днів є роман Азімова «Кінець Вічності» (1955). Природничо-науковий матеріал тут цілком підпорядкований розкриттю соціальної теми, масштаб і характер якої можна порівняти з темами, розроблюваними Г. Уеллсом і К. Чапеком. У цьому творі слідом за циклом «Я, робот» письменник підноситься до визнання об'єктивності розвитку людства до вищих форм суспільства. Будь-які спроби зупинити розвиток він вважає за такі, що суперечать цій високій необхідності. Знищення «Вічності» — бюрократичної ієрархічної організації тоталітарного типу — знаменує в романі початок Безмежного Шляху людства до щастя.

У фіналі роману, коли заведена «пружина» сюжету виявляється «розкрученою», відокремлюється сфера філософських роздумів Азімова з приводу ходу історії. Вустами своєї героїні автор робить висновок, що «...просто знищити Вічність ще не досить ...потрібно звести до мінімуму можливість виникнення Вічності в майбутньому».

Отже, до традицій світової літератури, які продовжує А. Азімов, належить не тільки активність у викритті зла і порочної моралі, а й спрямовані на майбутнє утопічні побудови, що відбивають соціальний ідеал автора.

Окремі науково-фантастичні твори А. Азімов пише й сьогодні. Зокрема, він видає повісті для дітей про пригоди робота Нормі. Однак коло його зацікавлень з кінця 50-х років переважно зосереджено на науково-популярній літературі. Перша самостійна науково-популярна книжка «Гемоглобін і Всесвіт» була написана Азімовим 1955 р. Відтоді вийшли у світ десятки книжок-нарисів про видатних природодослідників, про хімію і фізіологічну дію ферментів, вітамінів і гормонів; популярні нариси з різних проблем загального природознавства; ряд праць соціально-прогностичного характеру: роздуми про природу життя, про життя на інших планетах, про майбутнє людства, перспективи розвитку Всесвіту і астронавтики; книжки з історії стародавніх народів. Азімов робить спроби виявити себе і в царині літературної критики. Розмаїття і обсяг його творчої діяльності грунтуються не лише на величезній працьовитості, а й на енциклопедичності знань.

 

Аліна Колибанова


загрузка...
загрузка...