загрузка...
Мацуо Басьо

Старий відлюдник

Зсохнеться ось-ось,

як узимку на шнурку

димлений лосось.

* * *

Окуні морські

зуби щирять із полиць:

в лавці холодно...

* * *

Крук — немилий птах,

але як милує зір

в ранішніх снігах!

* * *

Рушу, й раптом — хить!

Ухоплюсь за колосок...

це розлуки мить.

* * *

Чистий водоспад...

3 ярих сосен глиця в воду

падає улад.

* * *

Побравши ціпки,

зійшлись діди сивочолі

усі на гробки.

* * *

Хризантеми пах...

У кумирнях з прадавен

темні лики Будд.

* * *

Довгий, довгий шлях — 

і ніхто не йде навстріч,

лиш осіння ніч...

* * *

Чом так постáрів

я цеї осені?

Птиці, хмари.

* * *

Осінь-праосінь...

Як там живе сусіда?

Не знаю зовсім.

* * *

В мандрах я знеміг.

Полем паленим шуга

сон мій — чи юга?

* * *

Десять літ тут жив.

Едо! Я іду. Прощай!

Ти — мій рідний край.

* * *

Мавпа зойкне — співчуття...

А як плаче в непогідь

кинуте дитя?


загрузка...
загрузка...