загрузка...
Loading...

10 клас

ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА XIX СТОЛІТТЯ

«Життя - це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його» (О. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви?

Перший варіант

Важко не погодитися з цією закінченою думкою великого француза Бальзака, але в кожному ремеслі є свої ази, без розуміння яких щось більш серйозне просто не відкриється.

Прочитавши роман Стендаля «Червоне і чорне», у мене склалося враження, що Жульєн Сорель намагається опанувати ремесло життя, починаючи не з азів, а звідкись із середини. Він поставив мету в житті і почав рухатися до неї. Це говорить про його цілеспрямованість, і це, безумовно, добре. Але Жульєну не приходила думка, що перш ніж «іти» до мети, треба «навчитися ходити».

Чи відповідає життя Ж. Сореля висловлюванню В. Гюго: «Велике мистецтво життя — грати багато і ризикувати дечим»? Складається враження, що життя для Жульєна було грою, з якої він виходив переможцем, а йому «потрібно було гарненько розібратися у власній душі...» Вічно нашорошений, до всього підозрілий Ж. Сорель ховає від навколишніх свої щирі почуття і наміри. Так розвивається ще одна риса його натури — лицемірство. Він починає говорити загальноприйнятою мовою неправди. «Це була, — пише Стендаль, — глибоко нещаслива людина, що воює з цілим суспільством». Він виграв, він досяг того стану, до якого прагнув, тому що сміливий, розумний, але не мав досить засобів для вибору кар'єри. І якщо простежити його життєвий шлях від захоплення Наполеоном до появи у вітальні де Ла-Моля, то можна сказати, що уроки життя, досвід, добутий Жульеном, не минулися надаремно: він навчився давати правильну оцінку тому, що відбувається в суспільстві Вально — де Ла-Моль, відкидати те, що паскудне і потворне, тобто він осягнув основні закони життя цілком пристойної людини.

Але образ Жульєна Сореля в багатьох не викликає поваги. Чому? Можливо, тому, що він людина з постійно ураженою гордістю, що нехтує вище суспільство, проте хоче домогтися визнання людей цього суспільства. У Жульєні не було самоповаги, а самолюбство і гордість не могли замінити її. І ще: йому не вистачало терпіння, а без нього нічому не можна навчитися. Тому після замаху на пані де Реналь Жульєн, скинутий з висоти майже досягнутого «блискучого стану», потрапляє в тюремний каземат. Саме тут він розуміє, що «кожен для себе в цьому світі», усвідомлює трагедію власного існування. Він тепер знає, що в суспільстві «одне лицемірство і шарлатанство, навіть у найдоброчесніших, навіть у найвеличніших...» На прикладі життя Жульєна Сореля уявляєш, що за «складна штука життя», і життю варто вчитися довго, а може, все життя.

Уроки життя ми одержуємо з різних джерел: художньої літератури, з досвіду свого повсякденного життя. І добре, якщо можна сказати про себе словами поета Є. Євтушенка: «Я человек — вот мой дворянский титул...» Кожен з нас несе в душі потаємну думку — стати особистістю, знайти своє місце в житті, зробити більше добра, ніж зла, щоб людям було поруч з тобою надійно. Не падлючити, працювати на благо своєї Батьківщини і її людей, які сьогодні живуть непросто і важко.

На багато думок наштовхнув роман Стендаля «Червоне і чорне», а головна з них та, що життя складне і важке ремесло.

«Життя - це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його» (0. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви?

Другий варіант

Прочитавши повість Оноре де Бальзака «Гобсек», я задумався над багатьма питаннями: як у Гобсекові поєдналися «філософ» і «скнара»? чому прагнення молодого Гобсека самоствердитися в житті призвело його до однієї-єдиної пристрасті — накопичення золота? чому життєві негаразди зробили головного героя не мудрим, а злим і жадібним? І ще багато «чому». Гобсек добре засвоїв важке ремесло життя. Гадаю, що в нього є чому повчитися. Він мав проникливий розум, надзвичайну працьовитість, велику силу волі. Зі своїх помилок Гобсек витягав максимум користі, він не помилявся двічі в одній і тій же ситуації. Але до якої благої справи доклав він ці свої прекрасні якості? Перенісши усі примхи долі, Гобсек сформулював для себе певні життєві принципи: не вірити ніяким переконанням, тому що вони залежать від часу й обставин («...те, що є пороком у Парижі, за Азорськими островами визнається необхідністю...»); єдине справжнє почуття, властиве людині, — інстинкт самозбереження; «найнадійніше земне благо — золото»; золото дає людині можливість «панувати над світом». Дуже шкода, що пристрасть до золота перемогла в Гобсекові людину: в ньому є достоїнства і ті риси характеру, які можна поважати.

Я вважаю, що життю необхідно вчитися: треба планувати своє майбутнє і ставити перед собою мету; треба навчитися працювати; треба вчитися на своїх і чужих помилках; треба реалізовувати всі свої можливості. Я хочу в цьому житті відбутися як Особистість. Я хочу поважати себе не тільки як майбутнього гарного професіонала, але і як гідну людину. Я не хочу, щоб наді мною взяли гору гроші, але грошей хочу мати досить, щоб досконало опанувати професію, подорожувати, купувати гарні книги, відвідувати гарні театри — словом, жити нормальним життям.

Життя дійсно «складне і важке ремесло» і, як усякому ремеслу, йому треба вчитися.

загрузка...

загрузка...