загрузка...
Loading...

БЕРТРАН ДЕ БОРН

* * *

Люблю травневий світлий час

І ніжні квіти весняні,

Люблю, коли чарують нас

Пташині радісні пісні,

І тішусь я красою

Рясних наметів і шатрів,

Розкиданих серед лугів,

Де гасла ждуть до бою

Ряди уславлених полків,

І вершників, і скакунів.

Люблю я бачить, як погнав

Юрбу озброєний загін,

Як мчать отари серед трав,

А військо лине навздогін.

І видно над рікою,

Як замок між гірських горбів

Обложений з усіх боків,

І темною габою

Шеренги мерехтять бійців,

Що виглядають між ровів.

До серця рицар той мені,

Що, першим кинувшись у бій,

Летить безстрашно на коні,

Запалює загін весь свій

Відвагою п'янкою.

Ось бій шалений закипів,

І мчить боєць серед полів,

Рискує головою,--

Складу тому свій кращий спів,

Хто йде вперед на ворогів!

Тріщать шоломи і щити

Від палиць і мечів дзвінких.

Рідіють воїнів ряди,

Не стримать коней бойових

Уздечкою тугою.

Хто честь свою не поганьбив,

Той сповнений під час боїв

Турботою одною —

Щоб якнайбільш стинать голів.

Хоробрих надихає гнів!

Це дороге життя мені,

І не люблю я пить і спать.

Люблю гук сурем на війні

І ржання коней пізнавать

З атакою новою;

Мене сп'яняє блиск мечів,

Як вороги із-за скарбів

Воюють між собою,

Приємно бачить між мерців

Шмати подертих прапорів.

Барони! Жить війною

Нам краще, ніж на схилі днів

Закладом селищ і ланів.

Мій Папіоль, з тобою

Я передам без зайвих слів,

Щоб Так-і-ні у бій нас вів.

Переклад М. Терещенко


загрузка...

загрузка...