загрузка...

САПФО

* * *

До богів подібний мені здається

Той, хто біля тебе, щасливий сівши,

Голосу твого ніжного бриніння

Слухає й ловить

Твій принадливий усміх: від нього в мене

Серце перестало б у грудях битись;

Тільки образ твій я побачу — слова

Молвить не можу.

І язик відразу німіє, й прудко

Пробігає пломінь тонкий по тілу.

В вухах чути шум, дивлячись, нічого

Очі не бачать.

Блідну і тремчу, обливаючись потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну,

От іще недовго й, здається, має

Смерть надлетіти.

 

Переклад Г. Кочура 184


загрузка...
загрузка...