загрузка...
Loading...

ФОЛЬКЛОРНІ БАЛАДИ ПРО РОБІНА ГУДА

РОБІН ГУД І ГЕРФОРДСЬКИЙ ЄПИСКОП

Присвячено рицарям славним пісні,

Робін Гудові зокрема,

А про те, як в єпископа злого він взяв,

Крім моєї, пісні нема.

В Барнеській долині сталося це,

Де ліс зелений ізріс,

Єпископ із пишним почтом своїм

Проїхати мав той ліс.

«Прудкого оленя,— сказав Робін Іуд,—

Найкращого вбити слід;

Герфордський єпископ сьогодні сповна

Заплатить нам за обід.

Вб'ємо ми оленя й зготуєм його,

Допоки вогонь не погас,

А я пильнуватиму, щоб не подавсь

Єпископ деінде од нас».

І Робін, і хлопці його одягли

Вівчарськеє убрання,

І єпископ навколо вогнища їх

Побачив зі свого коня.

«Гей, що тут у вас? — єпископ гукнув.—

А хто ж це, хто це посмів

Королівського звіра шляхетного вбить,

Коли тут так мало їдців?»

«А ми вівчарі,— Робін Гуд відповів,—

І сир нам овечий набрид,—

Шляхетний олень — королівський звір

Сьогодні в нас на обід».

«Ви сміливі хлопці, король мусить знать,

Що ви накоїли тут,

Отож збирайтесь зо мною в путь —

На королівський суд!»

«О змилосердься! — Робін гукнув,—

Не личить злоститись попам!

Невже-таки й справді ти б захотів

Життя вкоротити нам?»

«Яке милосердя,— єпископ сказав,—

Та й як йому бути тут?

Мерщій збирайтесь зо мною йти

На королівський суд!»

Тут спиною Робін на дуба зіперсь,

А ногою вперся в моріг

І з-під вівчарського убрання

Витяг мисливський ріг.

Він встромив його в рота вузьким кінцем

І враз почав сурмить,

І сімдесят його молодців

На поклик з'явились ту ж мить.

На коліна упали вони перед ним,

І він владно долоню простер,

І тоді довгов'язий Крихітка Джон

Обізвався: «Що сталося, сер?»

«Аж ось герфордський єпископ стоїть,

Милосердя не має він, ні!»

«То вбий його,— Крихітка Джон сказав,—

І нехай він згниє в труні!»

«О, будь милосердним, Робін Руд,—

Єпископ обізвавсь,—

Коли б я знав, що стріну тебе,

Я б іншим шляхом подавсь!»

«Ні, милосердя тобі нема,—

Озвавсь тоді Робін Руд,—

В Барнеській долині буде суд,

Короткий і правий суд!»

І за руку єпископа Робін повів

У Барнеську долину ту ж мить,

І він мусив обідати з ними вночі,

І пиво й вино з ними пить.

І єпископську мантію Крихітка Джон

На зеленій траві розіслав,

І з товстого єпископського гаманця

Триста фунтів відрахував.

«Приємно,— тут Крихітка Джон сказав,—

Дивитись на злото сяйне,

Але неприємно дуже мені,

Що єпископ не любить мене!»

І музикам грати звелів Робін Гуд,

І в одежі його старій

Танцював той єпископ і дуже радів,

Що з лісу вийшов живий.

 

Переклад Л. Первомайського


загрузка...

загрузка...