загрузка...

Зарубіжна література скорочено. Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі.

6  КЛАС

 

МІФОЛОГІЯ ГРЕЦІЇ

 

Міф про Прометея

За давніх часів з хаосу виникла богиня Землі — Гея. Світом у ті часи правив бог Неба — Уран. Коли його скинули могутні та дикі титани, почалася тривала боротьба за владу над Всесвітом. Переміг Кронос. Але за пророкуванням батьків, він повинен бути позбавлений влади. Своїх дітей він ковтав та зберігав у шлунку. Хотів так само проковтнути і молодшого — Зевса, але хитромудра Рея, прагнучи врятувати сина, подала Кроносу камінь, загорнений у пелюшки. Сина ж сховала. Зевс виріс і відібрав владу у батька. Він врятував своїх братів та сестер і віддав Посейдону владарювання над морем, Аїду — над підземним царством, а сам правив небом і землею. Невдоволені титани повстали проти Зевса.

Один з титанів, Прометей, радив скоритися. Але дикі титани вступили у боротьбу. Зевс переміг і скинув титанів у глибини Землі. Він ненавидів і Прометея, як останнього з роду титанів, незважаючи на його допомогу. А також хотів винищити усіх людей.

Довідавшись про це, Прометей спустився на землю, щоб допомогти людям. Він узяв із горнила Гефеста іскру божественного вогню і приніс її людям. Показав їм, як треба будувати житло, навчив рахувати, пояснив схід і захід сонця та небесних світил, навчив писати, дав пам’ять; навчив, як треба запрягати у ярмо диких биків, будувати човни і перепливати в них моря й ріки. Навчив видобувати залізні руди, срібло і золото; готувати ліки і цілющі мастила; розуміти гармонію звуків, політ птахів. Звільнив людей від страху смерті.

Ти Зевс розгнівався на Прометея і вигадав покарання. Він винайшов спосіб відібрати у людей щастя, наслати хвороби та страждання. З глибоким сумом дивився Прометей на людські нещастя, і його горде, непокірливе серце виношувало нові плани помсти богам.

Тоді звелів Зевс схопити непокірного Прометея і прикувати його міцними ланцюгами до вершини кавказької скелі. Сповнений жалю, Гефест змушений був скувати друга і вбити йому в груди алмазний клин. Мати Феміда радила Прометею скоритися, але гордий титан відкинув її пропозицію. Вмовляли його і прекрасні океаніди, і навіть сам Океан. Та Прометей знав, що якось з’явиться мужній герой Геракл і звільнить його від мук, і тоді Зевс сам шукатиме примирення. Знав він, що на Зевса чекає та сама доля, що спіткала його батька Кроноса, коли він візьме шлюб, якого прагне. Про все це знає лише один Прометей, але ніякі катування не змусили його відкрити цю таємницю.

Тоді Зевс наслав на нього нову кару. Величезний орел спустився до скелі і почав розривати пазурами тіло титана й клювати печінку. Це тривало довгі роки. Та згодом Зевс, знаючи про небезпеку, вирішив помиритися з Прометеєм. Прийшов тоді до кавказької скелі Геракл, вбив орла і розбив ланцюга, яким був прикутий до скелі Прометей.

Прометей був звільнений. Олімпійці раділи примиренню зі шляхетним і могутнім титаном.

Коментар

Міф розповідає нам про мужнього та гордого титана Прометея, який повстав проти самого Зевса заради того, щоб принести людям щасливе життя. Люди показані у міфі слабкими та лякливими. Вони навіть не намагалися допомогти своєму рятівнику та вчителю.

Та, на жаль, у житті часто буває так, що навіть той, хто може щось зробити, сидить, склавши руки. Бо швидко забуває добро, яке йому зробили.

У міфі добро все-таки бере верх. Злого тирана Зевса скинуто у прірву, а Прометея звільнено. Отже, до людей повернеться і вогонь, і здоров’я, і щастя. А також — мудрість, яка навчить пам’ятати добро та завжди допомагати тим, хто потребує цієї допомоги.

Міфи про Геракла

Народження і юність Геракла

За давніми переказами, Геракл народився від Зевса і прекрасної Алкмени — дружини царя Амфітріона. Гера, дружина Зевса ненавиділа Алкмену, тому почала переслідувати Геракла, і його нещастя почалися з першого ж дня його народження.

Народився Геракл у Фівах. Зевс вирішив зробити його безсмертним. Гера дала йому свої груди, і крапля її молока зробила його безсмертним. Але довідавшись, кого вона годує грудьми, Гера негайно відняла дитину від грудей, і бризнуло трохи її молока на небо. Там виникла світла смуга, яку люди назвали Чумацьким Шляхом. Розгнівана Гера наслала на Геракла дві великі отруйні змії; вони обвилися навколо шиї дитини. Але Геракл підвів голову, схопив руками обидві змії і задушив. Коли покликали віщуна, щоб довідатися про долю дитини, той оголосив, що Геракл здійснить великі подвиги, знищить на землі і на морі багато чудовиськ і уб’є чимало злих і гордовитих людей, а всіх, хто буде стояти на його шляху, перемагатиме. Наприкінці свого життя він насолодиться спокоєм, здобуде безсмертя і вічну юність, візьме собі за дружину квітучу Гебу, і весілля святкуватимуть вони на Олімпі, у чертогах Зевса.

Гераклу дали виховання, гідне героя. Але одного разу Геракл убив учителя гри на лірі. Це було справедливо, — тому Геракла виправдали на суді. Але цар Амфітріон вигнав його з міста і відправив його пасти свої череди на гірських пасовищах Кіферона. Там Геракл виріс, загартувався і став красивим юнаком. Він перевершував усіх своїм величезним зростом і силою, і в ньому легко можна було впізнати Зевсового сина. Він був кращим стрільцем з лука, і ніхто не міг так спритно і влучно кидати списа, як він.

Коли Гераклу було вісімнадцять років він убив страшного кіферонського лева, що не раз спускався в долину і пожирав биків його батька. Шкуру вбитого лева з того часу Геракл носив на спині, а левова паща була йому шоломом.

Це був перший подвиг, здійснений Гераклом.

Авгієві стайні

Геракл повинен був за день почистити Авгієві стайні і скотарні. Авгій був сином осяйного Геліоса і царем Еліди, відомий значним багатством, отриманим у спадщину від батька. Незліченними, як хмари в небі, були його череди чудових биків і отари овець. У трьохсот биків шерсть на ногах була білою, як сніг, двісті були червоними, а дванадцять биків, присвячених Геліосу, були білі, неначе лебеді, а один із них блищав, як зірка.

На величезній скотарні, де було три тисячі биків, за довгі роки забралося стільки гною, що вважалося неможливим її очистити.

Геракл приступив до роботи і почав відводити убік річки Алфей і Пенею, потім він зруйнував у двох місцях стіни скотарні і провів через них канал. Вода завирувала бурхливим потоком і в один день винесла увесь гній на двір. Так Геракл виконав свою обіцянку. Проте Авгій не погодився віддати за роботу обіцяну плату.

Тоді Геракл вирішив помститися Авгію. Зібравши велике військо, він вирушив з ним на Еліду; але племінники Авгія підстерегли військо Геракла в засідці і розбили його. Сам Геракл у цей час хворів; після одужання він помстився своїм ворогам і завдав їм поразки. Потім він знову повернувся в Еліду і, взявши місто, убив Авгія стрілою. Здобувши перемогу, він посадив на священному полі на честь Зевса маслинові дерева, приніс жертви дванадцятьом олімпійським богам і богу річки Алфеєві та заснував Олімпійські ігри.

Потім він знищив царя Нелея, який допомагав Авгію; боровся проти Ареса й Гери; бив палицею по тризубцю Посейдона і скипетру Аїда; боровся проти срібного лука Аполлона і з сином Нелея Переклеменом, який мав дар перетворення. Усюди він переміг.

Цербер

Еврисфей, вирішивши погубити героя, послав його на останній подвиг. Геракл мав спуститися в підземне царство Тартар і привести звідти страшного пса Цербера із трьома головами, драконячим хвостом, в якого замість шерсті на спині росли отруйні змії.

Вкритий лев’ячою шкурою і панцирем, пішов Геракл на пошуки страшного пса Цербера, зустрів його біля гирла підземної ріки Ахеронт, і одразу на нього напав. Схопив він своїми могутніми руни ми потрійну шию лютого пса, і продовжував душити його, поки той, тремтячи від страху, упав до ніг героя. Тоді зв’язав Геракл пса й ущелиною, яка вела з пекла, вийшов на землю. Злякався Цербер денного світла, впала на землю отруйна піна з потрійної його пащі, і виросли з неї отруйні трави.

Привів Геракл страшного пса до царя Еврисфея в Мікени, і боягузливий цар, охоплений жахом, звільнив Геракла від важкої праці, попросивши його тільки відвести лютого пса назад у підземне царство.

Так Геракл здійснив свої дванадцять подвигів і обеззброїв навіть саму Смерть. Звільнившись від царя Еврисфея, він вирушив у рідні Фіви, де його зустріла вірна дружина Мегара, яка за відсутності чоловіка вела домашнє господарство.

Але не хотілося Гераклові лишатися у Фівах — його пекла жага нових подвигів, і, видавши Мегару заміж за свого племінника і супутника у походах Іолая, він вирушив на острів Евбея, у гірську фортецю царя Еврита, в якого колись навчався мистецтву стріляти.

Але Еврит образив Геракла і герой покинув фортецю. Довго мандрував він по Елладі в пошуках нових подвигів. І ось одного разу прийшов Еврит до нього у гості. А Геракл, згадавши образу, скинув зі стіни свого гостя.

За цей злочин Геракла, який забув, що своєю силою він покликаний служити пригнобленим, Зевс покарав його тяжкою хворобою.

Смерть Геракла

Багато мандрував Геракл, рятуючи людей від загибелі; нарешті він розпочав ще один похід, що був останнім у його житті. Він виступив зі своїм військом, щоб покарати невдячного царя Еврита. Геракл завоював місто, убив Еврита і трьох його синів, і взяв у полон його дочку, прекрасну Іолу.

Коли дружина Деяніра дізналася, що Геракл колись хотів оженитися на їолі, вона вирішила скористатися чарами, щоб повернути кохання чоловіка. Жінка витягла талісман, який оберігала від денного світла, обмастила ним новий одяг, приготований для Геракла, і доручила посланцеві передати його чоловікові у подарунок. Тоді послала сина, Гілла, поквапити батька з поверненням, але той повернувся сам і сказав, що її дарунок згубив Геракла. Зрозумівши, що стала причиною смерті коханого чоловіка, вона вирішила покінчити життя самогубством. А вмираючий Геракл згадав пророцтво, що його може згубити лише мрець і зрозумів, що це його кінець.

Розклали на вершині величезне багаття, і підійшов до Геракла його давній друг Філоктет, запалив багаття й одержав у подарунок смертоносні стріли. Зайнялося багаття, вдарили в нього блискавки, спустилася з неба велика легка хмара й огорнула тіло. Під гуркіт грому тіло героя було взято на вершину Олімпу. На Олімпі Геракл узяв за дружину прекрасну Гебу, богиню вічної юності, яка народила йому двох синів — Анікта й Алексіара, тобто «Непереможного» і «Того, хто відвертає лиха».

Коментар

За своє життя Геракл здійснив чимало подвигів. Міфи розповідають про дванадцять головних подвигів Геракла. Але кожна справа, до якої приставав герой, закінчувалася перемогою. Геракл майже ніколи не залишався на місці, і провів життя у походах та завоюваннях. Він зробив багато добра людям і ніколи не був переможений.





загрузка...
загрузка...