загрузка...

Зарубіжна література скорочено. Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі.

7КЛАС

 

РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН

 

ВЕРЕСОВИЙ МЕД

 

(укр. переклад — Вересовий трунок1)

Із вересового квіту

Пикти2 варили давно

Трунок, за мед солодший,

Міцніший, аніж вино.

1   Верес — вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками; трунок — тут: напій.

2   Пикти — найдавніший з відомих народів, які населяли Шотландію (перша згадка про них датується 297 р. н. е.).

Варили і випивали

Той чарівний напій

І в темрявих підземеллях

Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський —

Жахались його вороги! —

Пішов на пиктів оружно,

Щоб знищити їх до ноги.

Він гнав їх, неначе ланей,

По вересових горбах,

Мчав по тілах спогорда,

Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,

Верес ізнов червонів,

Та трунок медовий варити

Вже більше ніхто не вмів.

В могилках, немов дитячих,

На кожній червоній горі,

Лежали під квітом червоним

Поснулі навік броварі1.

їхав король шотландський

По вересовій землі;

Дзинчали завзято бджоли,

Курликали журавлі.

Та був можновладець похмурий,

Думу він думав свою:

«Владар вересового краю —

Чом з вересу трунку не п’ю? »

Раптом васал2 королівський

Натрапив на дивний схов:

1 Бровар — майстер з виготовлення пива.

2 Васал — у середньовічній Європі феодал, який одержував від могутнішого феодала земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.

 

В розколині між камінням

Двох броварів знайшов.

Витягли бідних пиктів

Миттю на білий світ —

Батька старого і сина,

Хлопця отрочих літ.

Дивився король на бранців,

Сидячи у сідлі;

Мовчки дивились на нього

Ті броварі малі.

Король наказав їх поставить

На кручі й мовив; —

Старий, ти сина й себе порятуєш,

Лиш тайну трунку відкрий.

Глянули вниз і вгору

Батько старий і син:

Довкола — червоний верес,

Під ними — клекіт пучин.

І пикта голос тоненький

Почув шотландський король:

— Два слова лише, володарю,

Тобі сказати дозволь:

Старість життя цінує.

Щоб жити, я все зроблю

І тайну трунку відкрию, —

Так він сказав королю.

Немов горобчик цвірінькав,

Мова лилася дзвінка:

— Відкрив би тобі таємницю,

Боюся лише синка.

Смерть його не лякає,

Життя не цінує він.

He смію я честь продавати,

Як в очі дивиться син.

Зв’яжіть його мідно, владарю,

І киньте в кипучі нурти1,

І я таємницю відкрию,

Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно,

І дужий вояк розгойдав

Мале, мов дитяче, тіло,

І в буруни2 послав.

Крик бідолахи останній

Поглинули хвилі злі.

А батько стояв на кручі —

Останній пикт на землі.

— Владарю, казав я правду:

Від сина чекав біди,

Не вірив у мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.

Смерть мені не страшна,

І вересового трунку

Зі мною помре таїна!

Переклад Є. Крижевича

Коментар

Роберта Льюїса Стівенсона завжди хвилювала доля рідної батьківщини — маленької Шотландії, народ якої складав численні пісні та легенди про своє героїчне минуле. Одна з таких давніх легенд стала основою балади «Вересовий мед», в якій розповідається про легендарний народ — пиктів.

Пикти мужньо боролися проти загарбників, інколи перемагали, інколи програвали великі битви, втрачали величезні території, але знову і знову ставали на захист рідної землі. У IX ст. пиктів остаточно підкорили скотти (шотландці), вони змішалися з представниками інших народностей, втратили власну мову і перестали існувати як окремий народ.

 

1 Нурт — те саме, що вир.

2 Буруни — навальні пінисті хвилі.

 

Літописи й легенди зображують пиктів як надзвичайно сміливих і мужніх воїнів. Завойовники, вражені їхньою сміливістю, так і не розгадали таємниці, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги.

Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву своєї балади навколо ще однієї таємниці пиктів — відомого тільки їм способу приготування вересового меду. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона такою чарівною силою виступають уславлені поетом риси характеру мужніх пиктів.

Український переклад балади, який зробив поет Є. Крижевич, дещо відрізняється від оригіналу. Він має назву не «Вересовий мед», а «Вересовий трунок». Слово «трунок», використане перекладачем для позначення чарівного напою, має спільний корінь з іншим словом — «отрута». Таке словосполучення у назві має наштовхнути читача на думку, що таємниця виготовлення напою «отруїла» перемогу шотландського короля, звела її нанівець, адже моральна перемога виявилась на боці останнього пикта.





загрузка...

загрузка...