загрузка...

Зарубіжна література скорочено. Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі.

8 КЛАС

 

ВЕДИ, БІБЛІЯ, КОРАН

 

ВЕДИ

 

Веди (санскр. veda — мудрість, знання) — священна книга давніх індійців, яка була створена в II—І тис. до н. е. і записана ведичним санскритом. У ній згадуються 1999 богів і міститься 1028 гімнів.

Веди є найбільш ранньою письмовою згадкою про індоарійську цивілізацію та священними книгами Індії. У них — суть прадавніх індійських вчень, що охоплюють абсолютно всі сфери життя. Веди пройшли випробування часом, чим довели високу релігійність індуїзму як для окремих осіб, так і для всього людства в цілому.

Закони Вед установлюють суспільні, правові, побутові й релігійні норми індусів. Згідно з Ведами всі обов’язкові процедури індусів, які повинні відбуватися при народженні, весіллі, смерті тощо, супроводжуються Ведичними ритуалами.

Імовірно, Веди є найбільш раннім документом, створеним людським розумом, тому дуже важко сказати, коли з’явилася перша Веда. Вважається, що Веди, які з незапам’ятних часів передавалися з вуст у вуста, не були створені людиною. Головне припущення полягає в тому, що сам Бог навчив мудреців Ведичним гімнам, або що гімни просто з’явилися мудрецям. Інакше кажучи, Веди — мова Бога у вустах людини.

Самі Веди містять достатньо відомостей про власне походження. Спершу існувала усна традиція — від початку творення Всесвіту, коли Верховна Істота відкрила ведичне знання першій живій істоті — Брахмі. Потім, на початку епохи Калі Юґа, близько 5000 років тому, В’ясадева (сімнадцяте втілення Крішни, описане у Ведах) виклав цю науку письмово.

Бгагавата-пурана так описує самого Мудреця В’ясадеву: «Якось він (В’ясадева), щойно зійшло сонце, зробив ранкове омовіння у водах Сарасваті і на самоті сів на березі, щоб зосередитись. Великому мудрецю В’ясадеві відкрилось, що люди відійдуть від обов’язку, визначеного їм для цієї доби. Таке трапляється на землі в різні епохи через те, що з плином часу дається взнаки дія Провидіння».

Мудрецю, наділеному повнотою знання, відкрилося, як під впливом цієї доби буде зменшуватися духовність, розумові здібності, пам’ять, тривалість життя людей, які за браком благочестя не знатимуть спокою. Тоді він замислився над тим, як допомогти людям усіх верств і укладів життя.

Він бачив, що згадані у Ведах жертвоприношення є засобом, яким можна очистити людську діяльність. І щоб цей засіб став доступнішим і поширився в людському суспільстві, він розділив єдину Веду на чотири.

В’ясадева вичленив у первинних джерелах знання (Ведах) чотири підрозділи: Ригведу (веда гімнів); Самаведу (жертовні пісні); Яджурведу (жертовні виречення); і Атхарваведу (пісні-заклинання).

Разом вони відомі як Чатурведа, у якій три перші Веди мають однакову форму, мову і зміст.

Кожна Веда складається із чотирьох частин — самхит (гімнів), брахманів (ритуалів), араньяків (богословій) та упанішад (філософій).

Збірка мантр або гімнів називається самхита.

Брахмани — це ритуальні тексти, які містять у собі релігійні відповіді.

Упанішади й араньяки становлять заключну частину брахманів, які обговорюють філософські проблеми. Упанішади становлять заключну частину Вед і тому називаються «ведантами» або кінцем Вед і містять у собі сутність Ведичних навчань. Араньяки мають служити об’єктами медитації для пустельників, які живуть у лісах і мають справу з містицизмом.

Після того, як Веди були розділені на чотири частини, Пайла Ріші і став вчителем «Ригведи», Джайміні — вчителем «Самаведи», а Вайшампаяна прославився «Яджурведою». Суманті Муні Ангірі була  довірена «Атхарваведа». Ромахаршані були доручені Пурани та історичні літописи, які розповідають про реальні події, що відбувалися, не тільки на цій планеті, а й на багатьох інших планетах Всесвіту. Те, що не вкладається в нашому розумі, ще не обов’язково не існує. Послідовники Пуран говорять, що зрозуміти їх зовсім неважно, якщо взяти до уваги, що описувані в них явища відбувались на різних планетах, у різний час і за різних обставин. Великий мудрець В’ясадева не заповнював своїх творів вигадками.

Пурани описують надлюдську діяльність Верховного Господа (Бгагавана) і Його різних втілень, розповідають про життя мудреців і підданих Бгагавана.

Існує 18 основних Пуран. Краща й найпопулярніша з них — «Бгагавана Пурана» (яку ще називають «Бгагаватам», що перекладається як «прекрасна наука про Бога»). Вона вважається прямим коментарем до « Веданта-сутри », оскільки обидва твори належать перу мудреця В’ясадеви.

Основна тема «Бгагаватам» — спис особи Бгагавана Крішни, Його діянь, оточення і Його підданих. Часом Пурани згадують також поклоніння півбогам, але «Бгагаватам» говорить тільки за Верховного, Бгагавана. Тут В’ясадева пише безпосередньо про Абсолютну Істину — джерело всього сущого. В центрі оповіді «Шрімад Бгагаватам» стоїть поклоніння Верховному Богові-Особі, Бгагавану, Крішні. Якщо «Веданта-сутра» і розкриває Абсолютну Істину за допомогою бездоганної логіки й неспростовних доводів, то «Шрімад Бгагаватам» — детальний і обширний коментар до неї. Також «Шрімад Бгагаватам» ще називають наступною сходинкою пізнання після «Бгагавад-гіти».

«Шрімад Бгагаватам» говорить про Бгагавана Крішну як про кінцеву мету Вед і «Веданти». Оскільки лише Крішна проявляє всі властивості Господа, про Нього говориться як про джерело всіх втілень, включаючи експансії Вішну. «Бгагаван Крішна є вище благо» — це головна тема «Бгагаватам».

Великий мудрець В’ясадева, надзвичайно милостивий до темних мас, подав Веди так, щоб навіть найменш розумні люди змогли їх засвоїти. Він уклав для людей із невисоким інтелектом «Махабхарату», вважаючи, що це дасть людям можливість досягти найвищої мети життя.

«Махабхарата» розповідає про «велике царство Бгарата-варшу» — описує історію імперії, до складу якої входив весь давній світ. Це найбільша поема в світовій літературі, яка нараховує сто тисяч чотиривіршів. Іноді зрана «Ведою Крішни», «Махабхарата» яскраво розкриває образ Бгагавана Крішни (Крішна — «Всепривабливий»), особливо в своїй головній частині, «Бгагавад-гіті».

Про прихід і діяння Бгагавана в образі Рами, ідеального царя, розповідає ще один величний епос — «Рамаяна» древнього поета Валмікі Муні.

Пурани, «Махабхарату» і «Рамаяну», які пропонують ведичну мудрість у доступній формі оповідань і описів історичних подій, часто називають п’ятою Ведою.

Список ведичної літератури доповнюють такі твори, як Самхіти і коментарі великих учителів, які віками визначали хід розвитку ведичної думки відповідно до місця, часу і обставин.

Великі вчені передали довірені їм Веди своїм численним учням, учням учнів та учням тих учнів. З того постали відповідні школи послідовників Вед.

Хоча Веди і містять вказівки, за якими можна досягти матеріального благополуччя, насправді вони призначені для духовного розвитку. Коли людина проходить через усе, що Веди можуть запропонувати для задоволення чуттів, вона отримує можливість духовного розуміння в формі Упанішад. Упанішади — де зібрання 108 філософських творів. Слово «упа-ні-шад» означає «сидіти поблизу» і вказує на учня, який сидить поблизу від свого гуру (буквальне значення слова гуру — «важкий», істинний гуру повинен бути важким, навантаженим знаннями) й уважно слухає його, щоб осягнути трансцендентну ведичну мудрість («Хто має вуха — нехай слухає!»). Таким чином, Упанішади знаменують початок трансцендентного життя.

Тексти Вед мають певний зв’язок зі специфічними шаблонами прадавнього русла ріки Ганг, які збігаються з місцями його прадавніх (але нині висохлих) припливів.

Неможливо кількома словами розповісти про Веди, але найголовніше із вчення: людина — не просто тіло. Людина є духовною істотою, ув’язненою в плоті, що повинна вирватись із матеріального світу і повернутись до Бога, віднайшовши таким чином істинне щастя. Окрім усього, Веди пропонують методи пізнання, не схожі на методики вчених-матеріалістів. Найсокровенніше, найглибиніше, реалізоване знання про істинну сутність людини, походження Всесвіту, походження народу, здатна пізнати тільки людина з чистою свідомістю. Критерії чистої свідомості описані у Святих Писаннях: скромність, простота, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів, відмова від насильства, терпимість, милосердя тощо.





загрузка...
загрузка...