загрузка...
Loading...

Зарубіжна література скорочено. Усі твори за шкільною програмою у стислому викладі.

8 КЛАС

 

ЦИКЛИ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ МІФІВ

 

Давньогрецька міфологія є одним із найяскравіших феноменів світової цивілізації. Вона не тільки засвідчила самобутність мислення, пізнання давніми греками закономірностей, що панують у світі, місця людини в ньому, а й сформулювала універсальний кодекс людської честі, виміри шляхетної поведінки. У ній вкорінені духовність, етичні принципи, культура багатьох європейських народів. Без знання її не пізнати глибин історії, багатьох релігійних систем, вершинних надбань літератури, музики, живопису, архітектури, кіно- та театрального мистецтв.

Знання основних сюжетів давньогрецької міфології необхідне для будь-якої культурної людини. Саме тому міфи Давньої Греції вивчаються в школі, популярні серед людей, небайдужих до свого духовного розвитку і рівня особистої культури.

 

ТРОЯНСЬКИЙ ЦИКЛ

 

( Скорочено)

Міфи троянського циклу викладені за поемою Гомера «Іліада», трагедіями Софокла «Аякс-бичоносець», «Ділоктет», Евріпіда «Іфігенія в Авлїді», «Андромаха», «Гекуба», поемами Вергілія «Енеїда», Овідія «Героїні» та за уривками ряду інших творів.

Єлена, дочка Зевса і Леди

Колись славетний герой Тіндарей був вигнаний із свого царства Гіппокоонтом. Після довгого блукання знайшов він притулок у царя Етолії, Фестія. Полюбив цар Фестій героя і віддав йому за дружину свою прекрасну дочку Леду.

Четверо дітей мала Леда. Прекрасна Єлена і Полідевк були дітьми Леди і громовержця Зевса. Знаючи про божественну вроду Єлени, викрав її у Тіндарея великий герой Аттики Тесей, але брати Єлени, Полідевк і Кастор, визволили сестру і повернули її в батьківський дім. Не зважувався Тіндарей віддати Єлену за когось із героїв, що приходили до нього. Нарешті, хитромудрий герой Одіссей дав таку пораду Тіндареєві:

— Нехай прекрасна Єлена вирішить сама, чиєю дружиною хоче вона стати. А всі женихи нехай заприсягнуться в тім, що ніколи не здіймуть вони зброї на того, кого візьме Єлена за чоловіка.

Послухався Тіндарей Одіссейової поради. Усі женихи заприсяглись, а Єлена вибрала одного з них — прекрасного сина Атрея, Менелая. Після смерті Тіндарея він став царем Спарти.

Пелей і Фетіда

Знаменитий герой Пелей був сином мудрого Еака, сина Зевса і дочки річкового бога Асопа, Егіни. Братом Пелея був герой Теламон. Довелось тікати з батьківщини Пелеєві і Теламонові, бо вони вбили із заздрощів свого зведеного брата. Пелей подався у багату Фтію, Там прийняв його герой Еврітіон і за дружину дав йому свою дочку Антігону. Під час Калідонського полювання Пелей ненароком вбив Еврітіона. Засмучений цим нещастям, покинув Пелей Фтію і пішов в Іолк. В Іолку полонилась його красою дружина царя Акаста. Відштовхнув Пелей дружину свого друга, а вона, помщаючись йому, обмовила його перед чоловіком. Повірив дружині Акаст і вирішив згубити Пелея. Акаст сховав чудодійний меч Пелея, який подарували йому боги. Ніхто не міг устояти в бою з Пелеєм, коли він бився цим мечем.

Акаст був певний, що, позбувшися свого чудодійного меча, загине Пелей. Але кентавр Хірон допоміг героєві відшукати чудодійний меч. Відомстив Пелей і зрадникові Акастові. Він убив Акаста та його дружину.

Коли титан Прометей відкрив велику таємницю, що від шлюбу Зевса з богинею Фетідою має народитись син, який буде могутніший від батька і скине його з трону, він порадив богам віддати Фетіду в дружини Пелеєві, бо від цього шлюбу народиться великий герой. Пелей повинен був перемогти богиню в єдиноборстві. <...> Переможена була Фетіда, тепер вона повинна була стати Пелейовою дружиною.

У просторій печері кентавра Хірона відсвяткували боги весілля Пелея з Фетідою. Веселилися боги. Одна тільки богиня розбрату Еріда не брала участі у весільному бенкеті. Взяла вона золоте яблуко з далеких садів Гесперід; одне тільки слово було написано на цьому яблуці — «найвродливішій». Побачили боги яблуко, підняли й прочитали на ньому напис. Але яка з богинь найвродливіша? Зараз виникла суперечка між трьома богинями: дружиною Зевса — Герою, войовницею Афіною і богинею кохання золотосяйною Афродітою.

Зевс узяв яблуко, віддав його Гермесові і звелів йому вести богинь в околиці Трої, на схили високої Іди. Там мав вирішити прекрасний син царя Трої Пріама, Паріс, якій з богинь повинно належати яблуко, яка з усіх їх «найвродливіша».

Суд Паріса

Швидко полинули Гермес і три богині на схили Іди до Паріса. Перед народженням Паріса мати його Гекаба бачила страшний сон: вона бачила, як пожар загрожував знищити всю Трою. Злякалася Гекаба, розповіла вона свій сон чоловікові. Звернувся Пріам до провісника, а той сказав йому, що у Гекаби народиться син, який буде винуватцем загибелі Трої.

Тому Пріам, коли народився у Гекаби син, звелів своєму слузі Агелаєві віднести його на високу Іду і кинути там, у лісових хащах. Але не загинув син Пріама — його вигодувала ведмедиця. Через рік знайшов його Агелай і виховав, як рідного сина, назвавши Парісом. Паріс вирізнявся серед своїх однолітків силою, вони назвали його Олександром (захисником мужів).

До Паріса і з’явилися богині з Гермесом.

— Візьми це яблуко, Парісе, — сказав Гермес, — ти бачиш, перед тобою стоять три богині. Віддай яблуко тій з них, яка найвродливіша. Зевс звелів тобі бути суддею в суперечці богинь.

<...> Афродіта обіцяла йому за дружину найвродливішу із смертних жінок, Єлену, дочку громовержця Зевса й Леди. Недовго думав Паріс, почувши обіцянку Афродіти: він віддав яблуко їй.

Паріс повертається до Трої

Після зустрічі з богинями Паріс недовго залишався в лісах Іди. Пріам, бачачи, що дружина його Гекаба не може втішитись і все сумує за втраченим сином, влаштував багаті ігри на честь загиблого, як думав він, сина. Як нагорода переможцеві призначений був найкращий бик із стада царя Пріама. Цей бик був саме в тій череді, яку пас Паріс. У Трої побачив Паріс змагання героїв. Він узяв участь і переміг усіх, навіть могутнього Гектора.

Розгнівались Пріамові сини на те, що їх переміг якийсь пастух. Пріамів син Деїфоб вихопив меч і хотів убити Паріса. Побачила його біля вівтаря віща дочка Пріамова, Кассандра. Відразу зрозуміла вона, хто цей пастух. Зраділи Пріам і Гекаба, що знайшли втраченого сина, і з великим торжеством повели його до палацу.

Паріс викрадає Єлену

Минуло багато днів, відтоді як повернувся Паріс. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому невідомим пастухом. Але Афродіта сама нагадувала йому про прекрасну Єлену й допомогла своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже підплисти в Спарту, де жила Єлена. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як віддалявся швидкохідний корабель Паріса від рідних берегів.

Минув Паріс багату Фтію, Саламін і Мікени, і прибув, нарешті, до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту, і пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.

Радо привітав Менелай Паріса і Енея. Під час трапези вперше побачив Паріс прекрасну Єлену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милуючись її неземною красою. Полонилася красою Паріса і Єлена.

Коли Менелай поїхав, Паріс зараз же вирішив скористатися його під’їздом. За допомогою Афродіти він умовив ніжними речами прекрасну Єлену покинути дім чоловіка і втекти з ним у Трою. Усе забула Єлена — чоловіка, рідну Спарту і дочку свою Герміону заради любові до Паріса.

Швидко нісся корабель Паріса по морських хвилях назад до троянських берегів. Радів Паріс, з ним була найвродливіша з смертних жінок, Єлена. Могутній бог моря Нерей провістив загибель Парісові і всій Трої. Але Афродіта заспокоїла їх і примусила забути це грізне провіщення.

Менелай готується до війни проти Трої

Щойно прекрасна Єлена покинула з віроломним Парісом палац Менелая, вирушив Менелай додому. Страшенно розгнівався він, побачивши, що зрадила його Єлена і що викрадено його скарби. Зараз поїхав Менелай до свого брата Агамемнона, щоб порадитися з ним, як помститись Парісові за його віроломство.

З героями та їх військами радив Агамемнон іти війною на Трою. Менелай вирушив перш за все до старезного царя Нестора в Пілос.

Одним з наймудріших греків був старець Нестор. Страшенно обурився на Паріса старий Нестор. Він сам вирішив узяти участь у поході проти Трої.

Багато героїв вирішили взяти участь у поході. Треба було примусити виступити в похід і царя Ітаки, Одіссея. Не хотілось кидати Ітаки Одіссеєві. Удавши з себе збожеволілого, він почав орати свої лани, запрігши в плуг вола й осла, а засівав він поле сіллю. Першим збагнув хитрощі Одіссея Паламед і вирішив змусити Одіссея признатись у них, і довелось Одіссеєві покинути рідну Ітаку, дружину й сина і йти на довгі роки аж під мури Трої.

Ахілл

Ще одного героя повинні були заохотити герої до участі в поході. Це був юний Ахілл, син царя Пелея й богині Фетіди. Безсмертну славу судила доля Ахіллові. Знала богиня Фетіда, що судилося її синові. Коли був ще немовлям Ахілл, вона натирала тіло його амброзією і тримала його в огні, щоб зробити сина невразливим і таким чином дати йому безсмертя. Але одного разу віючі, коли Фетіда поклала немовля Ахілла в огонь, прокинувся Пелей.

Злякалась богиня, втекла від страху з Пелейового палацу і заховалась у безодні моря в чертогах отця свого Нерея. А Ахілла Пелей віддав на виховання своєму другові, кентавру Хірону. Виріс могутнім героєм Ахілл. Не забувала і Фетіда свого сина, часто випливала вона з морської глибини, щоб побачитись із сином.

Коли Ахілл виріс і став прекрасним юнаком, по всій Греції рознеслася звістка, що збирає героїв Менелай у похід на Трою. Фетіда, знавши, яка доля загрожує Ахіллові, сховала його на острові Скіросі, в палаці царя Лікомеда. Там жив серед царських дочок Ахілл, одягнений в жіноче вбрання. Але провісник Калхас відкрив Менелаєві його схованку.

Під виглядом купців прибули на Скірос Діомед та Одіссей і пішли до палацу Лікомеда. Царівни з захопленням розглядали золоті оздоби й багаті тканини, а Ахілл, що стояв серед них, дивився лише на зброю. Раптом біля палацу залунали воєнні поклики, засурмили сурми й забряжчала зброя. Ахілл, схопивши меч і щит, кинувся назустріч ворогам. З великою радістю погодивсь Ахілл брати участь у поході проти Трої.

Троя

Велика й могутня була Троя, проти якої зібрались виступити герої Греції. <...>

В той час, коли герої Греції збиралися в похід на Трою, в ній правив Ілів онук Пріам. Багатий був Пріам. Разом з Пріамом жили й п’ятдесят його синів та дочок. Серед Пріамових синів особливо славився своєю хоробрістю й силою благородний Гектор.

Могутня була Троя. Великі труднощі мали подолати грецькі герої в їх боротьбі з войовничими троянцями, але зате й велика слана та багатюща здобич чекала тих, хто переможе троянців і заволодіє Троєю.

Перші дев’ять років облоги Трої

Зраділи греки, що скінчено їх довге плавання. Бачили всі герої, що загине той, хто перший ступить на троянський берег. <...> І ось, щоб повести за собою героїв, але самому не загинути, Одіссей кинув на берег свій щит і спритно стрибнув на нього з корабля. Скочив з корабля на берег Протесілай і з оголеним мечем кинувся на ворогів.

Потряс своїм важким списом великий Гектор і на смерть уразив він юного Протесілая. Греки дружно кинулися з кораблів на ворогів. Накипів кривавий бій. На другий день було укладено між греками і троянцями перемир’я, щоб підібрати загиблих воїнів і поховати їх.

Поховавши всіх убитих, греки почали влаштовувати укріплений табір. <...>

Коли табір греків був упоряджений і укріплений, греки посланії в Трою царя Менелая і хитромудрого Одіссея для переговорів з троянцями. <...> Заслухались троянці чудової промови мудрого царя Ітаки. <...> Вагалися народні збори, не знали, яке прийняти остаточне рішення.

Тут устав троянський провісник Гелен, Пріамів син, і сказав, щоб не боялися троянці війни з греками, — боги обіцяють Трої свою допомогу. Повірили троянці Геленові. Замкнулись троянці в неприступній Трої; навіть Гектор не насмілився покидати Трою. А греки почали облогу. <...>

Усе навколо Трої спустошували греки. Багато горя довелося знати троянцям за дев’ять років облоги Трої. Попереду було й найбільше горе — падіння Трої.

Смерть Ахілла

Страшним гнівом палав Ахілл проти троянців. Він вирішив жорстоко помститися на них за смерть друзів. Розгнівався Аполлон, забув він і те, що обіцяв колись, на весіллі Пелея і Фетіди, охороняти Ахілла. Повившись темною хмарою, для всіх незримий, скерував він Парісову стрілу, і вразила вона Ахілла в п’яту, куди тільки й можна було вразити великого героя. Смертельною була для Ахілла ця рана. <...>

Наймогутніші герої греків і троянців узяли участь у цьому бою. <...> Сімнадцять днів оплакувала Фетіда, нереїди і греки Ахілла.

Філоктет. Останні дні Трої

Після смерті Ахілла і Аякса греки уперто вели далі облогу Трої, але не могли силою оволодіти містом. Одіссей вивідав, що Троя здобута буде лише в тому разі, якщо до війська греків прибуде Філоктет з отруєними стрілами Геракла і юний син Ахілла Неоптолем. Зараз же вирішив Одіссей вирушити в далеку путь по обох героїв. <...>

Погодився Філоктет плисти з Неоптолемом у Грецію; він навіть передав сам юному синові Ахілла свої стріли й лук і благав захистити його від підступів лукавого Одіссея. Філоктет сам квапив Неоптолема швидше відплисти в Грецію. <...>

Зробив ще спробу Неоптолем умовити Філоктета їхати з ним в Троаду і допомогти грекам здобути Трою. Але рішуче відмовився Філоктет. Потім його просив про це Геракл. Скорився волі друга Філоктет. Добровільно зійшов він на корабель Одіссея і відплив у Троаду, туди, де чекали його великі подвиги.

Багато подвигів учинив Неоптолем, прибувши під мури Трої.

Незабаром після прибуття до мурів Трої поранив своєю стрілою Філоктет Гіаріса, винуватця всієї війни. Філоктет завдав йому отруєною стрілою Геракла невигойну рану, від якої в страшних муках мав сконати Ларіс. Паріс пішов із Трої в ліс і помер там у страшних муках.

Що не день, то все важче ставало троянцям боронити місто. Все ж не могли відкритою силою оволодіти греки Троєю. Усе вивідав Одіссей і, повбивавши багатьох вартових, щасливо повернувся до табору греків. Одіссей і Діомед потай проникли в Трою і прокрались у святилище Афіни Паллади; там стояло дерев’яне зображення богині, що впало колись з неба (палладій). Це зображення треба було здобути грекам, бо, поки воно було в Трої, не можна було оволодіти Троєю. З великою небезпекою викрали його хоробрі герої. По дорозі назад перебили вони багато троянців і повернулися до табору.

Падіння Трої

Та все ж ніяк не могли греки оволодіти містом. Тоді Одіссей умовив греків діяти хитрощами. Він порадив спорудити такого величезного дерев’яного коня, щоб у ньому могли сховатись наймогутніші герої греків. Коли троянці ввезуть коня в місто, тоді вночі вийдуть герої, відкриють браму міста грекам, які таємно вернуться назад. Знаменитий митець Епей із своїм учнем, за допомогою богині Афіни Паллади, спорудив величезного дерев’яного коня. В нього увійшли Неоптолем, Філоктет, Менелай, Ідоменей, Діомед, молодший Аякс, Меріон, Одіссей і кілька інших героїв.

Повиходили усі троянці з міста й пішли до табору. Раптом у здивуванні спинилися троянці: вони побачили дерев’яного коня. Певний був Лаокоон, що в коневі сховані грецькі герої, що це якась воєнна хитрість, вигадана Одіссеєм. Та затьмарили боги розум троянців, — нони все-таки постановили везти коня в місто. Мало здійснитись веління долі. <...>

Усе замовкло. Троя поринула в глибокий сон. Біля дерев’яного коня почувся голос Сінона, — він дав знати героям, що тепер можуть вони вийти.

Розсипались по заснулих вулицях Трої герої. Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи гинучу Трою. Почалася жахлива битва. <...>

З усіх героїв Трої врятувався тільки Еней, який виніс на руках з Трої свого старого батька Анхіза і маленького сина Асканія. Пощадили греки і троянського героя Антенора. Його пощадили греки за те, що він завжди радив троянцям віддати грекам пишнокудру Єлену і викрадені Парісом скарби Менелая.

Довго палала ще Троя. Клуби диму здіймалися високо до неба. Оплакували боги загибель великого міста. Далеко видно було пожежу Трої. По стовпах диму і величезній заграві вночі дізнались навколишні народи, що впала Троя, яка довго була наймогутнішим містом в Азії.

Тексти наведено за М.А. Кун.

Легенди і міфи Давньої Греції





загрузка...

загрузка...