Засоби забезпечення зв'язності,тематика,жанрові особливості - «ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ»: ТВОРЧА ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ - ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850)

У «Людській комедії» понад дві тисячі персонажів! І читач знає про кожного з них усе в тематика, жанрові деталях: іхнє походження, батьків (а іноді особливості навіть і далеких предків), родичів, друзів і

ворогів, колишні й теперішні прибутки й заняття, точні адреси, обстановку квартир, уміст гардеробів і навіть імена кравців, які пошили їм костюми. Історія бальзаківських героїв зазвичай не закінчується в певному творі. Переходячи в інші романи, повісті й новели, вони продовжують жити, у них бувають злети й падіння, надії та розчарування, радості й муки, оскільки живе саме суспільство, органічними частками якого вони є. Взаємозв’‎язок цих «героїв, які повертаються» цементує єдність «Людської комедії», скріплюючи фрагменти в єдине грандіозне літературне полотно.

Задум епопеї виник у Бальзака тоді, коли деякі твори, що пізніше ввійшли до неї, були вже написані. Це потребувало їхньої певної переробки. «Людську комедію» письменник будував за принципом циклічності: більшість персонажів діють у кількох творах, виступаючи головними дійовими особами в одних і епізодичними — в інших. Бальзак сміливо відмовився від сюжету, де біографія того чи іншого героя подається повністю (як це зробив Стендаль у «Червоному і чорному»). Натомість він начебто «дозує» інформацію про життя певного героя, тим самим своєрідно зв’‎язуючи ті твори, де є згадані фрагменти (до того ж спонукаючи читача до ретельного прочитання не одного, а кількох творів). Наприклад, тільки прочитавши кілька романів, ми дізнаємося все про кар’‎єру Рас- тіньяка, кохання Анастазі де Ресто й Максима де Трая, долю банкірського дому Нусінгена тощо.

Окрім того, прийом «повернення» персонажів дає змогу авторові вписати до «Людської комедії» твори, що раніше вже були опубліковані, зокрема повість «Гобсек», де розповідається про Анастазі де Ресто.

Так реалізується базовий композиційний принцип «Людської комедії» — взаємозв’‎язок і взаємодія різних частин циклу (наприклад, дія у творах «Гобсек» і «Батько Горіо» відбувається майже одночасно, є в них і спільний персонаж — Анастазі де Ресто, донька батька Горіо й дружина графа де Ресто).

Отже, головною темою, що об’‎єднує ці різні твори в одне ціле, було прагнення пояснити закономірності розвитку суспільства, особливо — зміну суспільних формацій. Бальзак був обізнаний з науковими відкриттями, зокрема в царині природничих наук. Його цікавили не лише конкретні теми й проблеми, а їх взаємозв’‎язок, не лише окремі пристрасті, а й формування людини внаслідок впливу цих пристрастей і середовища.

3. Церетелі. Пам’‎ятник О. де Бальзаку і його творінню — «Людській комедії», м. Атада. 2004р.

Тобто за аналогією з природничими науками Бальзак хотів показати й дослідити, як буржуазія іде на зміну аристократії, якими рисами відрізняються ці «соціальні види» і, головне, що буде далі.

Ці методи дали змогу Бальзакові зробити у своєму творі певні висновки про деградацію людини в буржуазному суспільстві. Письменник акцентує увагу на ще одному важливому мотиві вчинків — прагненні людей (причому представників усіх суспільних прошарків) до збагачення. Проте велика заслуга автора полягає в тому, що вплив середовища він не абсолютизував: зрештою, людина сама обирає свій шлях і відповідає за власний вибір.

Усі теми творів Бальзака годі й перелічити. Важливо те, що автор чи не вперше в історії літератури широко використовує як основу своїх сюжетів, здавалося б, зовсім «не художні» теми: збагачення й банкрутство торговця, історія маєтку, що змінює власника, спекуляція земельними наділами, фінансові афери, тяжба щодо заповіту. У його романах саме ці події й визначають стосунки батьків і дітей, жінок і чоловіків.

«Людська комедія» Бальзака стоїть у світовій літературі осібно. Тому визначити жанр цього твору точно й однозначно дуже проблематично. Найчастіше трапляються два визначення: цикл романів і епопея. Навряд чи вони повністю визначають жанр «Людської комедії». Формально — це цикл романів, а точніше — творів. Однак у багатьох із них немає звичних засобів зв’‎язку між собою — наприклад, ані сюжети, ані проблематика, ані спільні герої не пов’‎язують між собою романи «Шуани», «Селяни», «Блиск і злидні куртизанок» і повість «Шагренева шкіра». І таких прикладів можна навести чимало. Визначення «епопея» теж стосується «Людської комедії» лише частково. Для епопеї, у сучасному її розумінні, характерна наявність головних героїв і спільного сюжету, чого не знаходимо в грандіозному творінні Бальзака.

Проте сама ідея створення не окремих творів, а єдиного циклу, яка належить О. де Бальзаку, виявилася дуже продуктивною. Так, у XIX ст. в Е. Золя виник задум створити цикл «Ругон-Мак- кари», а в А. Франса — «Сучасну історію», на початку XX ст. написана «Сага про Форсайтів» Дж. Голсуорсі. Сучасні письменники (наприклад, Ж. Амаду або В. Фолкнер) також користуються відкриттям Бальзака.