Світова література (рівень стандарту) 10 клас - Ю.І. Ковбасенко - Грамота 2010

Вітмен трансценденталізм - ЗБІРКА «ЛИСТЯ ТРАВИ» - ВОЛТ ВІТМЕН (1819-1892)

На світогляд і творчість Волта Вітмена і трансценденталізм справив значний вплив (від латин, transcendens — той, що виходить за межі) — філософсько-літературна течія в США в 1830-1860 pp., основними ідеями якої були соціальна рівність, рівність людей перед Богом, їхнє духовне самовдосконалення, близькість до первісної природи, інтуїтивне осмислення якої веде до абсолюту («наддуші») і морального очищення (насамперед від «вульгарно-матеріальних» інтересів).

Трансценденталізм був реакцією проти раціоналізму XVIII ст. і втіленням загальної гуманістичної тенденції розвитку думки XIX ст. Основою цього руху була віра в єдність світу й Бога. Душа кожного індивіда вважалася тотожною всьому світу і являла його в мініатюрі.

В есе «Про довіру до себе» Р. У. Емерсон висловив головні ідеї: необхідність нового національного бачення світу, використання людиною особистого досвіду, поняття космічної наддуші. Усі ці ідеї були викладені в його першому трактаті «Природа» (1836), що вважається маніфестом трансценденталізму й починається так: «Наше століття звернене до минулого. Воно будує склепи своїм предкам. Воно пише біографії, історії, критичні статті. Минулі покоління споглядали Бога й Природу; вони дивилися в очі одне одному. Ми ж дивимося на все їхнім поглядом. Чому ми нездатні насолоджуватися нашим споконвічним зв’‎язком із Всесвітом? Чому ми не можемо мати поезію інтуїтивну, поезію внутрішнього бачення, а задовольняємося поезією традиційною? Де та релігія, що стала б для нас одкровенням, а не тільки історією релігій?.. Так давайте ж займемося нашою власною роботою, нашими власними законами, нашим власним служінням Богові».

Найзначущішими для В. Вітмена були трансценденталістські ідеї «довіри до себе», духовної незалежності, божественності людського «я», природної рівності людей, а також пантеїстичного сприйняття. З цієї точки зору потрібно сприймати, наприклад, вірш «Погляд», де поет сприймає природу (зорі) не як «формули та цифри», а як частину Всесвіту, до якого причетний і він сам:

Коли я слухав ученого астронома,

Коли переді мною вишикували

стовпчиками формули й цифри,

Коли мені показували графіки

й карти, щось додаючи, ділячи й вимірюючи,

Коли я сидів в аудиторії, слухав лекцію

астронома й оплески,

Дивовижно швидко мені стало нудно і зле аж так,

Що я мусив підвестися й вислизнути, і блукав сам

Серед таємничої вологої ночі, час від часу

Позираючи в цілковитій тиші на зорі.

Переклад М. Стріхи