«Кримські сонети» як поетичний цикл - «КРИМСЬКІ СОНЕТИ» А. МІЦКЕВИЧА - РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

Хто хоче зрозуміти поета, повинен побувати у поетовій країні.

Й. В. Гете

Ці слова великого Гете Міцкевич обрав епіграфом до циклу «Кримські сонети». Південна земля дала поштовх творчій уяві митця, стала країною його мрії, його романтичним світом — прекрасним і загадковим, сповненим глибоких роздумів і гострих суперечностей.

«Кримські сонети» як поетичний цикл

«Кримські сонети» — поетичний цикл, тобто низка віршів, об’‎єднаних спільною ідеєю. Основна думка віршів циклу — ностальгія, туга за батьківщиною, яку був змушений полишити митець. Проте не тільки це об’‎єднує «Кримські сонети*. Тут маємо єдиний ліричний сюжет, в якому можна визначити зав’‎язку, розвиток дії (думки), кульмінацію і розв’‎язку. Усі вірші пов’‎язує між собою образ ліричного героя. Його еволюція становить головний інтерес автора. В кожному із сонетів є центральні образи-символи, що знаходять розвиток у наступних поезіях. Романтичний світ, представлений А. Міцкевичем, при всьому розмаїтті описів не справляє враження «розколотого», «розбитого». Це світ, де мандрує душа ліричного героя, котрий поєднує дійсність і внутрішні переживання. Єдність на мотивному, образному, композиційному, стильовому рівнях дозволяє сприймати «Кримські сонети» не тільки як цикл, а й як цілісну поему, де кожний вірш, посідаючи визначене (не випадкове!) місце, є частиною цілого. Своєрідна «кримська поема» Міцкевича має свою логіку та послідовність. Разом із тим вона визначається невимушеністю поетичного вираження, схвильованістю оповіді, емоційністю зображальних засобів.

У «Кримських сонетах» Міцкевича постає особливий романтичний світ. Прекрасна природа Криму: море, степи, гори, зірки — усе вражає своєю неповторною принадністю й пишністю. Край, де вільно б’‎ються бурхливі хвилі й непереможно сяють гірські верхів’‎я, на перший погляд, здається ідеальним для ліричного героя, шукача піднесеної мети. Проте насправді його душа страждає і тужить за іншою країною — за рідною батьківщиною. Розкішна природа не може розрадити героя, бо він відчуває глибокий сум і самотність на чужині.