ЛІТЕРАТУРА РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ
Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця XIX — початку XX століття.
Вплив філософських вчень на розвиток літератури
Початок нового століття був охарактеризований великими зрушеннями у мистецтві і літературі. Особливого впливу зазнало мистецтво після усвідомлення того, що «померли всі боги, залишилась одна людина» (Фрідріх Ніцше). Людина стає центром художнього твору і уособлює цілий світ, який є високодуховним, але одночасно оригінальним та сповненим суперечностей. Завданням письменників стає пізнання внутрішнього світу людини, її духовної еволюції, її місця у Всесвіті та в історії людства.
Найбільш впливовою філософською течією стає позитивізм, представники якого вважали що справжнє (позитивне) знання є результатом досягнення соціальних наук, котрі в свою чергу головним завданням ставили опис фактів і явищ реального світу, а закони природи переносили на життя людей, що знайшло найбільше відображення у працях послідовника позитивізму Огюста Корта. Інший німецький філософ Роберт Спенсер спирався на еволюційне вчення, підвів до абсолюту існування суспільної нерівності і визначив її як вічний закон буття.
Позитивістська філософія стала основою появи натуралізму, однак символами цієї доби при всій поширеності інших напрямків стає мистецтво декадансу, модернізм та генетично пов'язаний із ним авангардизм. Декадентство стало ідеологічним (політичним) явищем на межі ХІХ-ХХ ст. Воно відрізнялося настроями безнадійності, неприйняття життя і спиралося на філософські ідеї Шатобріана і Шопенгауера. В основі цього вчення лежить твердження, що цивілізація вичерпала себе і вступила в стадію спаду і згасання. Основні риси декадансу: '— неприйняття дійсності;
— відмова від громадського в мистецтві;
— культ краси як вищої цінності;
— містицизм, віра в надприродні сили;
— індивідуалізм;
— відмова від моралі буржуазного суспільства. Естетичні принципи декадансу:
— поетизація слабості, згасання, руйнації;
— індивідуалізм і естетизм як бунт проти нелюдського буржуазного суспільства;
— мистецтво для мистецтва;
— зовнішня правдоподібність.
Риси декадансу найбільш чітко виявилися у французькому символізмі (в поезії Поля Верлена), у творчості натуралістів.