Андрій Вознесенський - Життя і творчість

Євтушенко писав про А. Вознесенського, що той «увірвався в поезію, на відміну від багатьох з нас, відразу — з блискавичністю феєрверку». З перших своїх поетичних збірок «Парабола» (1960) і «Мозаїка» (1960) Вознесенський намагається ствердити активну громадянську позицію, пов'язану з безкомпромісною критикою моральних та ідеологічних вад сучасного йому суспільства. Цими ж мотивами пронизані і його наступні збірки — «Трикутна груша» (1962) і «Антисвіти» (1964). У творах 70-80-х років Вознесенський звертається до злободенних соціально-політичних проблем сучасності, таврує аморальність і бездуховність, закликає до чіткої і войовничої громадянської позиції (збірки «Ахіллесове серце» (1966); «Тінь звука» (1970); «Випусти птаха» (1974) «Вітражних справ майстер» (1976); «Спокуса» (1978); поема «Рів» (1986)). У творчому доробку поета є й вірш, присвячений Т. Шевченку («Крізь стрій»).

Поезія Вознесенського характеризується метафоричністю та експресивністю, словесною новизною, підкресленою увагою до ритмічного та звукового оформлення.