БРОЙН, Ґюнтер де - Біографія, життя і творчість письменника

БРОЙН, Ґюнтер де - Біографія, життя і творчість письменника

(нар. 1926)

БРОЙН, Ґюнтер де - творчість письменника

БРОЙН, Ґюнтер де (Bruyn Gunter de — нар. 1.11.1926, Берлін) — німецький письменник.

Народився в 1926 році в Берліні. В 16 років був мобілізований до вермахту, відбував службу спочатку в обслуговуючому персоналі зенітної частини, а пізніше в піхотній частині, де був поранений і взятий в полон. Після закінчення війни деякий час працював на сільськогосподарських роботах в Гессені, в 1946 р. переїхав у Берлін, а невдовзі став вчителем в одному з бранденбурзьких сіл. У 1949 р. Бройн вступив у Бібліотечний інститут, після закінчення якого працював у берлінських бібліотеках, а з 1953 по 1961 р. був науковим співробітником Центрального інституту бібліотечної справи у Берліні.

Як письменник, Бройн дебютував на початку 60-х років. Його перші твори написані на воєнну тематику і належать до т. зв. «літератури розрахунку» з фашистським минулим. Першою значною книгою, у якій Бройн звернувся до цієї тематики, стала збірка оповідань «Бездонне чорне озеро»(1962). Метафоричний образ бездонного чорного озера символізує страшну реальність нацистської Німеччини, що мало катастрофічні наслідки для нації і яка — в пам’яті фанатичних її прихильників — намагається оволодіти душами нового покоління німців. В оповіданнях збірки («Рената», «Побачення на Шпреє», «Бездонне чорне озеро», «Федецен» та ін.) письменник викриває злочинну сутність фашизму, спираючись на досвід людей, які пройшли війну, застерігає від її повторення, спростовує цинічну й аморальну ідеологію фашизму.

Цю саму тему Бройн продовжив і в романі «Яр» (1963), за який йому в 1964 р. була присуджена премія імені Генріха Манна. Зовнішня канва роману пронизана автобіографічними мотивами і простежує біографію молодого німця Вольфганга Вайхмантеля. Як і сам Бройн, головний герой після школи потрапляє на зенітну батарею, потім — на фронт. Останньою сторінкою його «воєнної» біографії стає перебування в числі тридцяти німецьких солдатів, залишених їхнім командиром напризволяще, в яру на австрійсько-угорському кордоні. Цей останній рубіж стає могилою для двадцяти восьми з них і символом чорного провалля (аналогічним до образу бездонного чорного озера), натомість обіцяного нацистами «раю». У другій частині роману змальована повоєнна «біографія» Вайхмантеля. Він учителює, і це невипадково. Образ вчителя асоціюється для автора з людиною, на яку насамперед покладена місія виховання нової людини, позбавленої нацистських псевдоідеалів і комплексу расистської зверхності. Як і автор, Вайхмантель їде вчителем у село з метою «виховування дітей так, щоб вони більше ніколи не підкорялись майору, який накаже їм скласти свої голови в яру».

У творах кінця 60-х — 70-х pp. Бройн звертається до проблем сучасності, в якій його увагу насамперед привертають складні морально-етичні конфлікти суспільства та їхній вплив на психологію і духовність людини. Першим з цього ряду творів був написаний роман «Буриданів осел» («Buridans Esel», 1968), що спричинився до широкого розголосу як у самій Німеччині, так і за її межами. Український переклад цього роману здійснив М.Тупайло. В романі Бройна, за власним зізнанням, поставив перед собою мету змалювати тип людини, «яка розплачується за кар’єрне просування та визнання з боку свого оточення піною втрати власної індивідуальності». Тип такої людини відтворений в романі на прикладі життєвої історії сорокалітнього бібліотекаря Карла Ерпа, який закохався у юну практикантку фройляйн Бродер, залишив власну сім’ю, але, зрештою, зіткнувшись із звичайною побутовою невлаштованістю, з проблемами на роботі, постав перед дилемою: залишити все, як є, чи повернутись до дружини. У цьому сенсі Ерп і схожий на знаменитого буриданового осла, який не зміг вибрати жодного з двох запропонованих йому стіжків сіна, через що помер з голоду. Ерп повертається до дружини, але фактично втрачає обох жінок, оскільки повернення до повноцінного життя для нього вже неможливе. Автор особливо наполягає на тому, що втілений в романі конфлікт виходить за межі приватної любовної історії і порушує проблему сучасника — людини слабкодухої, безвідповідальної, людини-пристосуванця.

Гострі моральні конфлікти, характерні для тодішньої, соціалістичної частини Німеччини, стали темою і подальших романів Бройна. У романах «Присудження премії»(«Preisverleihund», 1972), «Життя Жана-Поля Фрідріха Ріхтера» (1975) та повісті «Бранденбурзькі дослідження»(1978) ця тема поєднується з темою літератури і — ширше — темою мистецтва, творчості, відповідальності людини, яка належить до цих сфер суспільної діяльності. «Інтелектуальне середовище домінує в моїх останніх книгах, — зазначав Бройн, — оскільки я зрозумів, що треба писати про те, що найкраще знаєш. Усе, що мене хвилює, простіше висловити саме на такому матеріалі».

У романі «Присудження премії» спростовується ідеологія конформізму, носієм якої стає літературознавець Тео Овербек, що має виступити на церемонії присудження премії письменнику Паулю Шустеру. Свого часу він критично спрямував творчість Шустера в напрямку ідеологічних штампів літератури соціалістичного реалізму, чим занапастив його природний талант, і через що тепер Тео себе картає.

У романі «Життя Жана-Поля Фрідріха Ріхтера «на документально-історичному матеріалі простежується біографія великого письменника Жана-Поля, на думку автора, несповна оціненого нащадками.

Повість «Бранденбурзькі дослідження «за своєю проблематикою близька до роману «Присудження премії»), також порушує проблему несумісного з нормами моралі і звичайної людської порядності ставлення літературознавця до кола своїх обов’язків. Головний герой роману — кар’єрист і пристосуванець, професор Менцель, котрий досліджує біографію і творчість вигаданого Бройном німецького письменника Макса фон Шведенова. Менцель далекий від сумлінного і об’єктивного заглиблення у факти, він «споруджує пам’ятник», за висловом одного з його співробітників, насамперед не поетові, якого досліджує, а самому собі, власній науковій кар’єрі. З цією метою Менцель грубо спотворює факти з життя поета, підпорядковує його творчість вигідній для власних наукових планів гіпотезі, нав’язує Шведенову ідеологеми, яких у того не було, тощо. У романі Менцелю протистоїть ще один дослідник творчості поета — скромний сільський учитель Петч, який чесно і неупереджено, без схематизму й ідеологічних викривлень реконструює творчий шлях Шведенова, чим загрожує науковій кар’єрі Менцеля і спричинює його вороже ставлення до себе.

Така гострокритична увага до моральних негараздів епохи, підкреслена зацікавленість проблемами сучасності у їх співвіднесенні з інтересом до культури минулого та літературної традиції характеризує й наступні твори Бройна, серед яких виділяються збірка оповідань «Вавилон» (1981), роман «Нова благодать»(1984) та повість «Сорок років» (1988).


В. Назарець



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.