ДЕЛІБЕС, Міґель - Біографія, життя і творчість письменника

ДЕЛІБЕС, Міґель - Біографія, життя і творчість письменника

(нар. 1920)

ДЕЛІБЕС, Міґель - творчість письменника

ДЕЛІБЕС, Міґель (Delibes, Miguel - нар. 17.10.1920, Вальядолід) — іспанський прозаїк.

Делібес народився у Вальядоліді в сім’ї адвоката, брав участь у громадянській війні на боці Франко. Його мобілізували з армії через короткозорість, після чого Делібес повернувся у рідне місто і вступив на юридичний факультет університету, оскільки його цікавило торговельне право. Проте життя Делібеса склалося інакше: він розчарувався у франкізмі, став журналістом, співробітником, а згодом і редактором газети «Норте де Кастілья», а найголовніше — став письменником.

Перший роман Делібеса, за його власним зізнанням, далекий від досконалості, — «Кипарис кидає довгу тінь» («La sombra del cipres es alargada», 1948). Роман здобув авторитетну премію Надаль. Зміст роману розкриває його назва: кипарис — дерево, що росте на цвинтарі, і тінь від цього дерева, тінь смерті падає на іспанське життя. Після «Кипариса... « з’явився ряд інших творів, головною темою яких стало протиставлення природи та цивілізації. Значну роль у житті Делібеса відіграє полювання. Він пройшов з рушницею та ягдташем багато миль іспанською землею. Про свої мандри та сільські звичаї Д. розповів у «Щоденнику мисливця»(«Diario de un cazador», 1955).

У Делібеса є дві повісті, центральним героєм яких є дитина. Герой першої із них, «Дорога» («Еl Camino», 1950), — хлопчик Даніель-Совеня, син сировара, дитинство якого проминуло у маленькому містечку. Батько відправляє його у місто навчатися у католицькому ліцеї. Дія відбувається напередодні від’їзду хлопчика. Його життя тісно пов’язане з життям самого містечка, з усіма подіями, плітками, смішними персонажами. Читач дізнається про перше кохання героя, про смерть його друга — любителя та знавця птахів, про хлопчачі витівки. Письменник переконує, що це життя не стандартне, живе. І, навпаки, від’їзд хлопчика у місто, майбутня дорога, необхідність навчатися і, за висловом його батька, «стати людиною» — це щось протиприродне та чуже людській природі.

«Щурі» («Las ratas», 1962), повість, написана через 12 років після попередньої, має з нею щось спільне, проте погляд на світ у ній жорсткіший і безнадійніший. Делібес акцентує у сільському існуванні перш за все важку залежність людей від природи. Герой твору — хлопчик Ніні — знає та розуміє птахів і рослин, все може передбачити, зробити, поправити. Дорослі користуються його послугами, прислухаються до його порад, але вважають при цьому чимось на кшталт маленького Христа, а інші стверджують, що його знання — від диявола. Ніні та його дядько живуть із того, що ловлять щурів і продають їх як їжу.

У своїй творчості Делібес звертається і до змалювання міського життя, яке уявляється йому значно безпліднішим і беззмістовнішим, аніж сільське життя. Це підтверджує і повість «Червоний листок» («La hoja roja», 1959), у якій письменник зобразив муніципального чиновника Елоя, котрий 53 роки пропрацював у муніципалітеті, організовуючи вивіз сміття. Ні міщанка-дружи-на, ні робота не могли дати йому тепла й осмисленого існування. Після виходу на пенсію його життя стало духовно ще біднішим. Єдиний його співрозмовник — некрасива і тупувата служниця Десі, котра врешті-решт і виявляється тією людиною, котра здатна зробити життя головного героя осмисленим і привнести в нього людську теплоту.

У романі «П’ять годин із Маріо» («Cinco horas con Mario», 1966) знову трактується тема співвідношення суспільного життя та людських устремлінь і потреб. У плані композиції роман є внутрішнім монологом жінки, котра втратила чоловіка і впродовж ночі згадує про нього. Кармен — жінка зі середнього класу, віруюча та консервативна, з міщанськими уявленнями про сім’ю та пристойність. її чоловік — викладач інституту, письменник-католик і демократ — захищає селян, права молоді, виступає проти свавілля поліції. «Обмежена» дружина не поділяє його поглядів і не розуміє його поведінки. По суті, весь її монолог — свідчення того, яка прірва пролягла між цими двома людьми.

Здавалось би, читацькі симпатії повинні бути на боці прогресивного чоловіка, а не його відсталої дружини. Проте це не так. їхній син — відверта і позбавлена умовностей людина, зізнається матері: «Добрі — направо, погані — наліво. Так вас навчали, правда ж бо? І визнали за краще засвоїти це, аніж заглянути глибше. Усі ми — і добрі, і погані, мамо. І те, й інше водночас». Саме на цьому принципі письменник і вибудував роман. У тому, як Кармен сприймає свого чоловіка, у її претензіях до нього проявилися не лише її відсталість, а й певні правота і людяність. Егоїзм і нетактовність, байдужість і небажання зважати на думки та почуття іншої людини — всі ці риси Маріо не викликають співчуття.

Жорстокість, насилля та нелюдяність Делібес досліджує в наступному романі — «Війни наших предків» («Las guerras de nuestros antepasadoc»). Зміст роману допомагає розкрити епіграф, взятий в американського психолога Ф. Гакера: «Насилля нескладне, альтернативи насиллю складні». У творі йдеться про те, як лікар тюремної лікарні впродовж семи вечорів записує на магнітофон розповідь засудженого до смерті про його минуле. У лікаря жевріє потаємна думка знайти у цій розповіді якісь виправдовуючі моменти. У романі є щось від притчі чи параболи. Про це свідчать навіть імена героїв. Предків головного героя звуть Віталіко (життєздатний), Фелісісімо (найщасливіший), Вендіано (вигідний). Усі вони були солдатами, у них ніби вселився войовничий дух феодальної Іспанії. Цим колишнім селянам протистоїть Пасіфіко (мирний). У цьому патріархальному дивакові проявилося найкраще, що є в народі, і перш за все —-доброта.

На захист основ селянського життя встає письменник і в наступних своїх творах — романі «Кому віддасть голос сеньйор Кайо» («Е1 disputado voto del senor Cayo», 1978), повістях «Святі безгрішні» («Los santos inocentes», 1981) і «Скарб»(«El tesoro», 1985). В образі Хервасіо — героя роману «377а, народжений героєм» («377 а madera de heroe», 1987) письменник виніс свій присуд війні, стверджуючи, що справді справедливої війни не існує.

Українською мовою окремі твори Делібеса переклала М. Жердинівська.

За А. Штейном



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.