ЕБЕРС, Ґеорґ - Біографія, життя і творчість письменника

(1837 - 1898)

ЕБЕРС, Ґеорґ - творчість письменника

ЕБЕРС, Ґеорґ (Ebers, Georg - 01.03.1837, Берлін - 07.08. 1898, Тутцінг, Баварія) — німецький письменник.

Навчався у Геттінгенському університеті. Ранні праці Еберса присвячені вивченню зв’язків біблійних переказів з історією Стародавнього Єгипту. Здійснив кілька мандрівок Єгиптом (1869-1870, 1872-1873). Професор Лейпцизького та Єнського університетів, Еберс заснував у Лейпцигу Музей єгипетських старожитностей. У фіванському некрополі знайшов і опублікував медичний папірус, який отримав назву «папірус Еберса» (1875).

Видатна ерудиція і багата творча уява дозволили йому створити низку романів із життя Стародавнього Єгипту: «Донька фараона» («Еіпе iigyptische Kenigstochter», 1869), «Уарда» («Uarda», 1877), «Сестри» («Die Geschwister», 1879). Дія романів відбувається чотири тисячоліття тому за часів владарювання XIX династії (1350—1205 pp. до н.е.). Еберс відтворив бурхливий історичний період, коли фараони здійснювали завойовницькі походи, придушували повстання, боролися з войовничими кочовими племенами, будували піраміди. Однак Еберс також уважав: «На берегах Нілу у сиву давнину мешкали живі люди, такі ж, як і ми, але аж ніяк не шаблонні постаті, виліплені за релігійними канонами, якими вони постають у старовинних пам’ятках». Героями романів Еберса виступають, з одного боку, фараони, жерці, владоможці, а з іншого — воїни, ремісники, раби, котрих письменник завжди змальовує з великим співчуттям. Еберс створив масштабні картини життя теократичної держави, у якій влада спирається на забобони і марновірство темних народних мас.

Надалі Еберс у своїх історичних романах звернувся до зображення німецької культури пізнього Середньовіччя. Дія романів «Слово» (1833) та «Ґреда» («Grtda», 1888) розгортається в епоху останніх хрестових походів, напередодні Реформації. Сюжети цих романів позначені сентиментальністю. Так, у романі «Треда» йдеться про долю трьох дівчаток — Греди та її подруг Урсули і Анни, котрі стали суперницями у коханні до Грединого брата Ґердінгена. Героїні є добропристойними і цнотливими панночками. Автор детально розповідає про навчання у монастирській школі, про лицарські турніри, про пригоди, яких зазнають герої, мандруючи Німеччиною. З погляду художньої майстерності «німецькі» романи Еберса не поступаються «єгипетським».

Історичні романи Еберса за життя автора здобули неперевершений успіх, сприяючи поширенню у суспільстві інтересу до Стародавнього Сходу.

В. Пронін