ҐРАСІАН-І-МОРАЛЕС, Бальтасар - Біографія, життя і творчість письменника

(1601 - 1658)

ҐРАСІАН-І-МОРАЛЕС, Бальтасар - творчість письменника

ҐРАСІАН-І-МОРАЛЕС, Бальтасар (Grasian у Morales, Baltasar — 08.01.1601, Бельмонте — 06.12.1658, Таррагона) — іспанський письменник.

Народився в арагонському селищі Бельмонте неподалік від батьківщини свого улюбленого поета Маршала, міста Калатаюда, в сім’ї лікаря. Три його брати та сестра прийняли чернецтво. І Бальтасара також готували до духовної кар’єри. Життєвий шлях його був ззовні гладким, але нелегким. Здобув початкову освіту в колегії єзуїтів у Толедо і продовжував навчання в сарагоській колегії цього ж ордену. У травні 1691 р. вступив послушником до єзуїтського «випробувального дому» в Таррагоні, який функціонував у режимі суворої бідності. Вивчав теологію та філософію. Його літературні дебюти — два некрологи братам по ордену. Робив достатньо швидкі успіхи: став помічником ректора сарагоської колегії, потім викладачем латинської граматики в Калатаюді, в якому на три тисячі мешканців припадало дев’ять чоловічих і три жіночі монастирі, вів курс «моральної теології» в каталонській Леріді (1631— 1633) і курс філософії у Валенсії, яка вважалася іспанською Сорбонною (1633-1636).

В обов’язкових для членів ордену характеристиках неодмінно підкреслювався його нелегкий характер. Лише в 35 років він був допущений до «прийняття чотирьох обітниць» — бідності, цнотливості, смиренності та цілковитого послуху. Через рік Ґрасіан-і-Моралес отримав посаду проповідника та сповідника при єзуїтській колегії в Уеску — культурному центрі Арагону. Там він увійшов у світське товариство літераторів і книголюбів, здобув впливових покровителів. Відтоді розпочався період його літературної творчості.

У 1637 р. в Калатаюді вийшов перший моральний трактат Ґрасіана-і-Моралеса «Герой» («El heroe»), який був схвально зустрінутий і тричі перевиданий ще за життя Ґрасіана-і-Моралеса: в 1639,1640 і 1646 pp. У 1645 р. був зроблений його французький переклад, а в 1652 р. — англійський. З’явилися літературні наслідування: «Французький герой» (1645), «Португальський герой» (1670). Удвадцяте главах трактату тлумачились двадцять найважливіших, пріоритетних (primores) якостей людини, яка претендує на здійснення великих справ, — Героя. Це були потайність, самовладання, проникливість — якості, вивищені винятково барочною традицією, які набули специфічного значення в XVII ст. Багато з аналізованих якостей і понять розвивались услід за ренесансною етикою: смак, воля, вміння відбирати краще і творити нове.

Другий твір Ґрасіана-і-Моралеса — «Політик» («El politico»), який вийшов у 1640 р. в Сарагосі, задуманий як продовження і практична ілюстрація «Героя», але виявився слабким. Нечасто бували вдалими спроби пов’язати ідеали із земним людським життям.

У 1642 р. вийшов друком трактат-антологія «Дотепність» («Arte de ingenio, tratado de la Agudeza»), який у розширеному виданні набув додаткового підзаголовку «Мистецтво витонченого розуму»(«Agudeza, у arte de ingenio»). Цей твір став своєрідним маніфестом бароко, який апелював до інтуїції та протистояв «Поетичному мистецтву» Н. Буало як маніфесту класицистичної раціональності. До вирішення поставленого завдання — висвітлення проблеми дотепності — Ґрасіан-і-Моралес узявся швидше як учений, аніж як художник. У своєму трактаті він спробував розмежувати два ці різні способи пізнання — науковий, підпорядкований правилам (preseptos), і художній, підпорядкований художньому смакові (gusto). Ґрасіан-і-Моралес прагнув дати ключ до мистецтва гострого розуму і водночас стверджував, що «гострі думки були швидше витворами творчого поривання, аніж майстерності». Ґрасіан-і-Моралес визначив дотепність як майстерність, вищу, ніж діалектика — мистецтво правильної побудови міркування, — і ніж риторика — мистецтво створення красномовних зворотів. «Витончений розум, на відміну від здорового глузду, не задовольняється однією лише істиною, але прагне до краси». Ґрасіан-і-Моралес підкреслює, що однією з обов’язкових властивостей дотепності є швидкість розуму — здатність зіставити різні предмети чи явища швидко, не перебираючи: «Майстерність дотепності полягає у витонченому поєднанні, в гармонійному зіставленні двох чи трьох далеких понять, пов’язаних спільним актом розуму».

У 1646 р. в Іспанії вийшов друком новий етичний трактат Ґрасіана-і-Моралеса «Розсудливий» («Еl discreto»), який переборює ілюзії «Героя», більш пов’язаний із сучасністю і містить протиставлення «волі» (природи) та «розуму» (духу), а також возвеличує «розсудливість» — безнастанно посилену увагу до себе та навколишнього світу.

У 1647 р. була опублікована збірка оригінальних афоризмів «Кишеньковий оракул, або Мистецтво розсудливості»(«El Oraculo manual у arte de prudencia») — найпопулярніший твір Ґрасіана-і-Моралеса, у якому в трьохстах афоризмах розглядається й ілюструється антиномія природи та розуму. При цьому до кожної тези додається назва, в якій відображена її тема: «5. Нехай тебе потребують»; «8. Панування над своїми пристрастями — ознака найвищої величі духу»; «48. Наскільки людина глибока, настільки вона особистість»; «54. Бути розсудливо відважним»; «69. Не піддаватися банальній мінливості настрою»; «40. Вміти відмовляти»; «84. Отримувати користь з ворогів»; «80. Не всьому вірити»; «76. Не потрібно завжди говорити дотепи»; «120. Жити, не сперечаючись з віком».

Мова Ґрасіана-і-Моралеса афористична: «Життя людини — боротьба з підступами людини»; «Немає вищої влади, ніж влада над собою». У цих афоризмах ємнісно виразилися багато постулатів перших трактатів Г.-і-М. Інколи його афоризми парадоксальні. Так, даючи визначення одній із основоположних категорій естетики — смаку, Ґрасіан-і-Моралес пише: «Для смаку, як і для розуму, необхідна культура. Хто тонко відчуває, той гостріше прагне кращого. Глибина розуміння впізнається за висотою устремлінь».

Трактати про поведінку Ґрасіана-і-Моралеса поєднують у собі риси середньовічних і ренесансних трактатів, різниця між якими була підкреслена О. Веселовським у праці «З історії особистості». Цілком у традиціях Відродження він спробував дати загальний опис аналізованого явища, але збивався на розгляд конкретних ситуацій і намагався сформулювати правила, повертаючись до середньовічної традиції. Окрім такого об’єднання двох підходів до створення трактатів про правила поведінки, в його творах є риси цілковито нові, притаманні лише XVII ст.: змішаність при описі того чи іншого явища наукового, раціонального підходу з інтуїтивним, властивим більше мистецтву; спроба систематизувати аналізовані поняття, як у середньовіччі, але в Ґрасіані-і-Моралесі науковість вже не була наукоподібністю, а художність не слугувала для затемнення смислу.

Літературна слава Ґрасіана-і-Моралеса зростала, але ускладнювалося його становище в суспільстві й особливо в ордені, оскільки він публікував свої твори без санкцій ордену, що було заборонено. До того ж, він взяв на виховання незаконнонароджену дитину свого друга і був помічений у самовільному відпущенні гріхів, тобто у відсутності пасторської суворості. У 40-х pp. Ґрасіан-і-Моралес розширив коло своєї діяльності: він став армійським проповідником на каталонському фронті, він надихав воїнів, і солдати прозвали його «Батьком Перемоги».

Останні десять років свого життя Ґрасіан-і-Моралес працював над найбільшим своїм твором, філософським романом «Критикой» («El criticon»). Ґрасіан-і-Моралес склав опис життєвого шляху людини, яка накопичує життєвий досвід і мудрішає на цьому шляху. Цим він знову розвивав ренесансні ідеї пріоритету дослідницького знання над книжним. Герой роману — Критило — намагався опиратися на свій розум, розуміючи, що світ мінливий і правила також непевні. Опертя на свій гострий розум, як показало Відродження, часто призводило до невдач, поразок і було просто небезпечним, як були небезпечними і для навколишніх, і для нього самого вчинки хитромудрого ідальго Дон Кіхота. Ґрасіан-і-Моралес розпочинає пошуки контролю над гострим розумом. Але форми такого контролю носять досить незрозумілий, умовно-символічний характер: падають стіни Палацу без дверей, на героя проливається божественне світло прозріння. Умовність, алегоризм тих випробувань, які очікують на героя, співвідносять твір із бестселером XVII ст. — «Шляхом Паломника» (1684) Дж. Беньяна.

Одні лише назви розділів роману свідчать про це: «Великий Театр Світобудови», «Стромовина життя», «Вхід у Світ», «Фонтан облуд», «Болото розпусти», «Збройниця мужності».

У романі Г.-і-М. виявляється узагальненим весь його письменницький досвід. Він прагне до повного і систематизованого охоплення життєвих ситуацій, в яких на людину чекають найрізноманітніші випробування. Він, як і раніше, намагається бути афористичним, стислим і ділить глави роману, які він називає кризами, на підглави, кожній з яких дає свою назву. Ґрасіан-і-Моралес продовжував міркування про відмінності між освіченістю та справжньою вченістю. Так, у сьомій кризі другої частини роману в нього з’являється розділ «Удавана вченість», де йдеться про лицемірного солдата: «В голові у нього з текстів намішане тісто. Вчить їх невтомно і без найменшого сумніву видає чужі думки за свої, тому й купує книжки».

Роман складається з трьох великих частин, у кожній з яких зображений певний етап життя людини: від приходу у світ людей через осмислення того, що відбувається, до здобуття права відправитися на Острів Безсмертя.

Інший герой роману — простак Андреніо не бачить небезпеки там, де бачить її Критило, який не знає виходів зі всіх ситуацій, але здатен сумніватися. Темою роману стає формування особистості, яка виростає з бажання бути несхожою на інших.

Л. Пінський в академічному виданні творів Ґрасіана-і-Моралеса російською мовою присвятив цілий розділ значенню «Критикону» для європейського роману нового часу і порівняв його роман з творами Д. Дефо, Дж. Свіфта, Г. Філдінґа, Монтеск’є, Вольтера, «Вільгельмом Мейстером» Й. В. Гете, а також притчеподібною й алегоричною за суттю своїх образів повістю О. де Бальзака «Шагренева шкіра», «Портретом Доріана Грея» О. Вайльда, романами Г. Веллса й О. Хакслі.

Врешті-решт Ґрасіан-і-Моралес був покараний за сміливість друкувати твори без цензури ордену і за зарозумілість, побачені в його бажанні повчати тому, якою повинна бути людина. У 1658 р. Ґрасіана-і-Моралеса позбавили кафедри, заборонили викладати, вислали із Сарагоси і зобов’язали до суворого покаяння. Потім йому дозволили бути сповідником у Таррагоні, але без права проповідувати і викладати. Наприкінці того ж року він помер у віці 58 років.


Є. Чорноземова



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.