Карпентьєр, Алехо - Біографія, життя і творчість письменника

(1904 - 1980)

КАРПЕНТЬЄР, Алехо (Carpentier, Alejo — 26.12. 1904, Гавана - 24.04.1980, Париж) — кубинський прозаїк.

Народився у Гавані, у сім’ї француза-архітектора і росіянки (далекої родички російського поета К Бальмонта: дід Карпентьєра по матері — брат батька К. Бальмонта), котра здобувала лікарську освіту у Швейцарії. Під впливом батька, котрий був ще й талановитим музикантом, Карпентьєр здобув професійну музичну освіту, а потім вступив на архітектурний факультет Гаванського університету, який залишив через захоплення журналістикою. 3 18 років у газеті «Діскусьон» він вів літературно-критичну рубрику «Знамениті твори» і паралельно розпочав віршувати в дусі модного тоді на Кубі «негризму».

З поч. 20-х pp. Карпентьєр співпрацював з групою «мінористів», котрі дотримувалися «лівих» поглядів і виступали за політичне та соціальне реформування Куби. Разом з іншими діячами культури у 1927 p. Карпентьєр підписав знаменитий «Протест тринадцяти», спрямований проти політики кубинського диктатора Мачадо, за що його було ув’язнено.

Після звільнення у 1928 p. Карпентьєр перебрався у Францію. Впродовж одинадцяти наступних років він мешкав у Парижі, познайомився з відомими письменниками — А. Бретоном, Л. Арагоном, П. Елюаром, Т. Тцара, з художником П. Пікассо, співпрацював з виданнями сюрреалістів, створював радіопрограми, писав хроніки культурного життя Франції для кубинських журналів. У 1933 р. в Мадриді вийшов друком перший роман Карпентьєра «Екуе-ямба-о!» («Есиё-Yamba-6!»). Заголовок роману у перекладі з негритянського діалекту Куби означає «Хвала Богу!» У цьому, написаному під впливом сюрреалізму творі, Карпентьєр продовжив розпочату у віршах (зб. «Антильські вірші» — «Poemas de las Antfflas», 1932) тему негрів, змалювавши їхнє життя на Кубі, їхні вірування, обряди та звичаї, до яких долучались і соціально-критичні тенденції, пов’язані із зображенням проникнення монополій США в економіку Куби.

У 1939 p. Карпентьєр повернувся на Кубу, де працював на радіо, написав кілька невеликих художніх творів і фундаментальне дослідження «Музика на Кубі «(«La musica en Cuba»). 3 1946 по 1959 рр. письменник проживав у Венесуелі. У цей час він намагався переосмислити свій сюрреалістичний досвід і закласти основи національного латиноамериканського роману. Наслідком цих творчих пошуків став розроблений ним метод «магічного реалізму», що його сам Карпентьєр називав «чудодійною реальністю» і специфіку якого пов’язував зі світоглядними засадами міфологічної свідомості індіанців та негрів.

Першим твором, у якому нові принципи знайшли своє практичне втілення, став роман Карпентьєра «Царство земне» («El reino de este mundo», 1949). Роман присвячений подіям у негритянській республіці Гаїті межі XVIII—XIX ст. У центрі зображення — постать одного з учасників національно-визвольного руху, негра Ті Ноеля, котрий бачив найважливіші її етапи і сприймає їх крізь призму міфологічної свідомості. Важливе місце у творі посідає й міфологізований у народній свідомості образ ватажка Макандаля, людини, котра може перетворюватися у тварин і перемагає навіть саму смерть.

Започатковані письменником принципи нового методу були продовжені і в романі «Загублені сліди» («Los pasos perdidos», 1952). Головний герой твору — композитор, котрий розчарувався в європейській цивілізації і, лише потрапивши на загумінки латиноамериканського континенту, відкриває для себе «втрачений рай». Твір густо насичений міфологічними алюзіями. У ширшому аспекті в романі немовби запрограмована концепція розвитку нової латиноамериканської літератури, запропоновано подальший шлях її розвитку, основи для відродження культури.

Проблеми національної історії у її зв’язках з міфологією латиноамериканського континенту, а також із найбільш етапними віхами світової історії та культури становлять головний предмет зображення у подальшій творчості Карпентьєра: романи «Вік просвітництва» («El siglo de las luces», 1962), присвячений французькій революції 1789 р. та її впливу на латиноамериканську інтелігенцію, про захоплення ідеалами французької революції та поступове розчарування в них, «Право політичного притулку» («El derecho de’ asilo», 1971) — памфлет, в якому розкривається психологія людини, котра за будь-яких пертурбацій влади залишається «на плаву». У «Розправі з методом» («El recurso del metodo», 1974) в центрі зображення — сатиричний образ латиноамериканського диктатора, за показним блиском і манерами якого прихований жорстокий і брутальний тиран. «Концерт бароко»(«Concierto Ваггосо», 1975) — алегорія, в якій зіставлені два типи культури — європейська та латиноамериканська.

У 1978 р. вийшов друком роман Карпентьєра «Весна священна» («La. consagracion de la primavera»). За висловом самого письменника, це «фреска сучасної епохи, що охоплює величезний і бурхливий період, пережитий усім світом і Кубою, починаючи з 1915—1916 років, передодня Жовтневої революції в Росії, і закінчуючи 1961 p., що ознаменувався перемогою на Плайя-Хірон, найважливішою подією кубинської історії, яка тріумфально завершила перший цикл нашого революційного розвитку...». У центрі роману — солдат інтернаціональної бригади, котрий брав участь у громадянській війні в Іспанії — Енріке (до певної міри Енріке — прообраз самого автора) і росіянки, артистки «Російського балету» в Парижі Віри (прототипом послужив образ матері письменника). Роман відзначається складною, поліфонічною побудовою, він сповнений авторських роздумів над віхами пройденого життя, над складним переплетінням історичних подій, проблем культурного розвитку й індивідуальних людських доль.

В останньому романі «Арфа та тінь» (1979) Карпентьєр в іронічному дусі спростовує міф про першовідкривача Америки — X. Колумба, котрого змальовує як лицемірну й егоїстичну людину, сповнену меркантильних задумів.

Окремі твори Карпентьєра переклали Ю. Покальчук, М. Жердинівська, А. Перепадя, О. Мокровольський, В. Шовкун, Б. Оленів, О. Буценко та ін.

В. Назарець

Посилання на схожі матеріали:

• Міллер, Генрі - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
• Колдуелл, Ерскін Престон - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
• Келлерман, Бернгард - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
• Есеїстична рецензія на п’єсу Макса Фріша «Біографія» — Рецензія
• Біографія і творчість Овідія. «Метаморфози» — Стаття
• Макс Фріш «Біографія — Тест» — Дидактичні матеріали
• Творча біографія норвезького драматурга Генріка Ібсена. Ібсен як один з авторів нової драми. Особливості жанру п'єси Ляльковий дім — Розробки уроків
• Макс Фріш «Біографія — розробка уроку» — Розробки уроків