ЛАФАЙЄТ, Марі Мадлен де - Біографія, життя і творчість письменника

ЛАФАЙЄТ, Марі Мадлен де - Біографія, життя і творчість письменника

(1634 - 1693)

ЛАФАЙЄТ, Марі Мадлен де - творчість письменника

ЛАФАЙЄТ, Марі Мадлен де (La Fayette, Marie Madeleine de - 18.03.1634, Париж - 25.05.1693, там само) — французька письменниця.

Лафайєт (у дівоцтві — Піош де ла Вернь) народилась у дворянській сім’ї. її батько був вихователем племінника кардинала Рішельє, а матір — дочкою королівського медика. У 16 років, після смерті батька, Лафайєт стала фрейліною королеви Анни Австрійської. Політичні події змусили її на певний час поселитись у монастирі Шайо, де вона познайомилася з Луїзою Анжелікою де Лафайєт, колишньою фавориткою Людовіка XIII. Завдяки цій зустрічі у 1655 р. відбувся шлюб Марі Мадлен із нещодавно овдовілим і збіднілим графом де Лафайєт. Лафайєт поселилась у Парижі, де відкрила літературний салон. «Грубе, майже з чоловічими рисами, обличчя пройняте холодною гідністю, але в кутиках тонко окреслених вуст, в очах, що світяться розумом, схована глузлива посмішка. Ні тіні жіночого кокетства, швидше — владність, гідність і проникливий розум», — такою зобразив Лафайєт один із її сучасників. З’явившись у паризьких літературних колах, вона привернула до себе увагу не лише гострим розумом, а й талантом глибокого поціновувача в царині літератури. Водночас вона відіграла видатну роль в інтелектуальному житті аристократії того часу. Її повість «Принцеса де Монпансьє» («La princesse de Montpensier», 1662) була одним із перших творів, який зумовив поворот в еволюції французького роману від барокової пишноти галантно-героїчних епопей до класицистичної стислості та простоти. Ближче до галантно-героїчних оповідних традицій стоїть роман «Зайа» («Zayde», 1670-1671). У 60-х pp. письменниця тісно заприятелювала з Ф. де Ларошфуко. Спілкування з проникливим автором «Роздумів» справило плідний вплив на творчий розвиток Лафайєт. У 1678 р. письменниця видрукувала роман «Принцеса Клевська» («La princesse de Cleves...») — один із нев’янучих шедеврів класичної літературної спадщини Франції.

Дія «Принцеси Клевської» припадає на середину XVI ст., на роки панування короля Генріха II, і відбувається у колі придворного вельможного панства того часу. Зовнішньо роман Лафайєт приєднується до того жанру белетризованої історичної хроніки, де йдеться про різні галантні епізоди з життя французької аристократії. Цей жанр був особливо популярним у 60—90-х pp. XVII ст. Проте глибиною ідейного змісту, тонкістю психологічного аналізу твір Лафайєт значно відрізняється від інших взірців цього жанру. Сюжет «Принцеси Клевської» винятково чіткий за побудовою і позбавлений будь-яких елементів зовнішньої цікавості. Основну увагу автор приділяє зображенню внутрішнього світу трьох головних персонажів свого твору. З принадною простотою Лафайєт розповідає про сердечні переживання героїні роману мадемуазель де Шартр, котра вийшла заміж за принца де Клев, оскільки поважала його за внутрішню шляхетність, а згодом зустріла на своєму шляху герцога де Немур, блискучого представника тогочасної аристократичної молоді.

Драматичний конфлікт у «Принцесі Клевській» ґрунтується на зіткненні почуття й обов’язку, що зближує цей роман із проблематикою класицистичної трагедії. Як і в найзначніших трагедійних творах класицизму, змалювання цього конфлікту в романі Лафайєт психологічно правдиве, проникливе і позбавлене будь-якого дидактизму. Перемога подружнього обов’язку над почуттям кохання постає у романі як необхідний результат напруженої внутрішньої боротьби. Героїня роману Лафайєт — людина високої моральної відповідальності та високих уявлень про особисту гідність і честь. Зрада чоловіка принизила би її у власних очах, завдала би непоправної шкоди усвідомленню внутрішньої цільності, яким вона дуже дорожить.

Центральні герої роману Лафайєт — люди чистих помислів і шляхетних почуттів, але їхня доля виявляється трагічною, і шляхи до особистого щастя для них закриті. Бездоганно точний психологічний аналіз, зроблений автором «Принцеси Клевської», наштовхує на маловтішні висновки (близькі за духом до ідей янсеністів, яким Лафайєт, починаючи із 70-х pp., неприховано висловлює своє співчуття) про згубність пристрастей, про їхню руйнівну дію.

Творчості Лафайєт чужий історизм у прямому значенні цього слова. Аристократичне середовище вона змальовує у своєму романі переважно під кутом зору моральної проблематики. Кульмінаційний момент у розвитку внутрішньої дії роману — переживання героїні після смерті чоловіка та прийняття нею рішення. Розмірковування про вірність пам’яті покійного принца — це швидше доказ, яким вона обґрунтовує свій учинок, аніж справжній мотив поведінки. Справа тут не в абстрактному обов’язкові, а в причинах більш конкретного характеру. Справжня причина сумнівів героїні полягає у її боязні довірити свою долю легковажному герцогу Немурському.

«Принцеса Клевська» ознаменувала зародження нової лінії розвитку роману, характерної для французької літератури. Це той тип роману, в якому глибокі життєві узагальнення досягаються зазвичай засобами психологічного аналізу.

Окрім «Принцеси Клевської» і згаданих повісті та роману, Лафайєт є також автором двох мемуарно-історичних книг, виданих посмертно: «Життєпис Генрієтти Англійської» («Histoire de madame Henriette d’Angleterre», 1720) і «Мемуари французького двору за 1688 та 1689 pp.» («Memoires de la cour de France pendant les annees 1688 et 1689», 1731).


За Ю. Віппером



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.