ЛЕНАУ, Ніколаус - Біографія, життя і творчість письменника

ЛЕНАУ, Ніколаус - Біографія, життя і творчість письменника

(1802 - 1850)

ЛЕНАУ, Ніколаус - творчість письменника

ЛЕНАУ, Ніколаус (Lenau, Nicolaus; автонім: Штреленау, Франц Німбш Едлер фон - 13.08.1802, Чатад, побл. угор. м. Темешвар — 22.08.1850, Обердьоблінг, побл. Відня) — австрійський поет.

Народився у збіднілій дворянській сім’ї, після смерті батька у 1807 р. його виховувала матір. Уже в дитинстві на нього справили велике враження угорський ландшафт, який він оспівав першим із німецькомовних поетів, та антинаполеонівські війни. У 1812—1815 pp. Ленау навчався у гімназії, 1818 p., після того, як його мати вдруге вийшла заміж, перебрався до родини діда у Відень. З 1819 р. вивчав в університетах Відня та Пресбурга філософію, право, медицину, ніде не закінчивши повного курсу. У ці ж роки багато спілкувався у віденській «Срібній кав’ярні» зі столичними письменниками та композиторами (Ленау був пристрасним прихильником музики, сам чудово грав на скрипці). Після смерті матері у 1829 р. поет отримав невеликий спадок і намагався жити як «вільний митець». У 1831 р. він перебрався у Штутгарт, зустрівши теплий прийом у «швабському колі поетів»: Г. Шваб, Л. Уланд, К. Майєр, Ю. Кернер. У 1832 p., намагаючись віднайти «землю свободи», подався до Америки, де в штаті Огайо купив ферму. Утопічність цих надій дуже швидко стала очевидною, і Ленау, страждаючи від дефіциту дружби, любові, розуміння, повернувся, «втомлений від Америки», у Європу (США він рекомендуватиме як «школу розчарування»). В Америці Л. побачив те, що бачили в той час чимало європейців: «крамарські душі», жадобу до наживи тощо.

У 1833—1838 рр. жив, мандруючи поміж Штутгартом та Віднем, де безуспішно намагався стати професором естетики. Кохання до Лотти Ґмелін (відображене в циклі «Пісні очерету») змінилося фатальною пристрастю до Софі фон Левенталь, дружини його товариша. Софі залишиться його музою на все життя, незважаючи на двоє заручин (з Кароліною Унгер і Марі Берендс), які будуть розірвані. У 1844 р. у нього розвинулася душевна хвороба, через три роки поета помістили у клініку в Обердьоблінгу, де він перебуватиме до самої смерті.

Уже перша збірка — «Вірші» («Gedichte», 1832) — здобула йому славу (вперше псевдонімом «Ленау» підписано вірш 1830 р. «Віра, Знання, Дія» — алегоричне зображення зради німецькими князями свого народу). Для ранньої лірики характерні мотиви «проти тиранів» — політично заангажована поезія, вочевидь, не найсильніша грань таланту Ленау. Поет увійшов у літературу в період, що характеризується співіснуванням найрізнорідніших явищ (Реставрація, бідермейєр з його «лірикою для віталень», революційні тенденції, рецидиви романтизму). Світоглядово та буттєво він близький до Д. Кітса, Дж. Н. Г. Байрона, П. Б. Шеллі, Д. Леопарді, М. Лермонтова й А. де Мюссе.

Ленау — типовий поет «світової скорботи», зумовленої, вочевидь, і даниною моді, і особистими негараздами, і більш глибокими причинами. Найчастіше культивуються настрої меланхолійної скарги: втрата молодості, кохання, віри; перевага надається «осіннім мотивам» — найбільш адекватній моделі для вираження смутку та скорботи:

Сонце — де воно?

Чорні хмари. Грім.

Роздаровано

Все вітрам сліпим.

В небі хто куди

Блискавки женуть.

В дзеркалі води

Їхня грає лють.

Мов гроза ясна,

Сліпиш ти мене,

Ще й коса рясна —

Злото звихрене.

(«Очеретяні пісні», 4; пер. Л. Череватенка)

Якщо говорити про символіку кольору, то тут домінують темні тони (А. Грюн зауважив, що його стяг з «чорного шовку»). Про це ж свідчать і назви віршів: «Мертве щастя»(«Das tote Gliick»), «Туман», «Смуток» («Trauer»), «Осіння скарга» («Herbstklage»), «Сльози» («Die Tranen»). Своєрідна «лірика природи» Л.: те, що ландшафт персоніфікується — прийом доволі банальний, але новою була неймовірна інтенсивність взаємин між людиною і природою. Природа — єдина стихія, у якій хочеться розчинитися. Напевне, тому пейзаж вдається Ленау краще, ніж люди. Ідеальні виразники свободи, почуття — ті, хто найбільш органічно зливаються з ландшафтом, водночас не розчиняючись остаточно на його тлі, — «природні люди», тобто цигани, індіанці й інші («Троє індіанців», «Троє циганів» та ін.). Розуміючи ілюзорність свого бажання стати «природною людиною», поет констатує розірваність свідомості, «подвійне буття»: одночасну тугу за «небесним» і «земним» домами.

Найкраще Ленау вдавалися балади та Вірші, які претендували на те, щоби бути покладеними на музику («Поштар», «Сватання», «Свято кохання» й ін.). На жаль, він не зустрів конгеніального композитора — звідси, ймовірно, нарікання на те, що Ф. Шуберт помер до виходу першої збірки австрійського поета. У Ленау чимало любовної лірики, причому акцент робиться на «відреченні», «відмові», на неможливості для закоханих щасливого кінця.

Лірична стихія панує і драматично-епічних творах поета — жанр, якому він присвятив багато часу і сил у пізній період своєї творчості. Це «Фауст» («Faust», 1836), де Ленау розробляє тему конфронтації індивідуума та реакційного суспільства; «Савонарола» («Savonarola», 1837) — інспірований бесідами з данським теологом Й. Мартенсеном (коли Савонарола виступає проти Лоренцо Медічі, то разом з ним Ленау проповідує проти Г. В. Ф. Гегеля, Фр. Шеллінга й Д. Ф. Штрауса); «Альбігойці»(«Die Albigenser», 1842) — перипетії руху французьких єретиків — лише привід поговорити «на злобу дня»; «Ян Жижка» (« Johannes Zizka», 1841-1842) — історія ватажка радикальних таборитів; «Дон Жуан» («Don Juan», 1844) — випад проти християнського аскетизму, тема самоутвердження в коханні, позаяк більше ніде самореалізуватись у годину лихоліття. Інші прижиттєві видання Л.: «Нові вірші» («Neuere Gedichte», 1838), «Вірші» («Gedichte», 1844). У 1851 р. А.Грюн видав спадщину поета («Nachla B»). Перше повне зібрання творів у 4 томах було опубліковане у 1855 р. («Samtliche Werke»).

В Україні про творчість Ленау писав І. Франко (стаття «Микола Ленау», 1902). Окремі вірші Ленау переклали І. Франко, П. Грабовський, Л. Череватенко.

В. Никифоров



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.