ЛУ СІНЬ - Біографія, життя і творчість письменника

(1881 — 1936)

ЛУ СІНЬ (автонім: Чжоу Шужень - 25.09.1881, м. Шаосін, пров. Чжецзян — 19.10.1936, Шанхай) - китайський письменник.

Лу Сінь народився в сім’ї поміщика, через кілька років матеріальне становище родини різко погіршилося через хворобу і смерть батька Лу Сінь та арешт діда. У 16 років Лу Сінь закінчив школу, де здобув основи традиційної китайської освіти. Він вступив у Нанкінське мореплавне училище, навчальний заклад нового типу, створений за європейським зразком, але через рік пішов у гірничо-залізничну школу й у 1902 р. закінчив її. Свою освіту Л. С продовжив у Японії. У Токіо він займався вивченням японської мови, потім навчався у медичному коледжі в м. Сендаї. Висока смертність через низький рівень розвитку медицини в Китаї продиктувала Лу Сінь вибір фаху. Однак невдовзі він прийшов до переконання, що важливіше лікувати душі, тому вирішив стати письменником, вивчав історію світової літератури, ознайомлювався з найновішими філософськими течіями. У 1906 р. Лу Сінь зблизився з китайськими революціонерами-емігрантами, вступив у «Товариство відродження батьківщини». У 1903 р. він переклав декілька романів Ж. Верна, статті, присвячені переважно політичним і природничим проблемам.

Лу Сінь вперше познайомив китайських читачів із творами зарубіжних письменників XIX ст.: П. Б. Шеллі, Дж. Н. Г. Байрона, А. Міцкевича, О. Пушкіна. Чимало його перекладів китайською мовою вважаються кращими й до сьогодні. У цей самий час Лу Сінь ознайомився з працями Ф. Ніцше, А. Шопенгауера. Влітку 1909 р. вийшли друком дві збірки його оповідань.

Того самого року Лу Сінь повернувся на батьківщину і працював у навчальних закладах Шаосіня і Чанчжоу. Під час революції 1911 р. очолив загін, що підтримував порядок. Але революція не принесла очікуваних змін у життя людей. Лу Сінь поїхав у Пекін і на деякий час відійшов від громадської діяльності, працював у Міністерстві освіти.

Перші літературні твори Лу Сінь — короткі опоідання, написані давньою китайською мовою веньян. Після тривалої перерви (з 1911 до 1918) Л. С повернувся до літературної і громадської діяльності, брав участь у русі студентів та інтелігенції «4 травня». У травні 1918 р. він опублі-кував оповідання «Нотатки божевільного». Того самого року Л. С почав співпрацю з журналом «Сінь цініянь». Приблизно тоді ж з’явилися перші оповідання Лу Сінь, написані розмовною мовою байхуа. Таким було і оповідання «Нотатки божевільного», створене під враженням від творів М. Гоголя, герой якого приходить до розуміння того, шо у світі панують закони жорстокості й насильства, і його хвороблива свідомість не витримує цього відкриття.

У творчості Лу Сінь безліч дитячих образів. Саме з дітьми пов’язував свої сподівання китайський письменник, в них він бачив те світле, чисте начало, з якого може народитися на світ нове суспільство, що ґрунтується на законах добра та справедливості.

У 1919—1920 pp. Лу Сінь опублікував серію оповідань «Кун І-цзи», «Ліки», «Маленький випадок». Тоді ж він почав читати курс історії китайської літератури в Пекінському університеті та педагогічному інституті, написав «Коротку історію китайської прози». Створені в ці роки оповідання увійшли до двох збірок: «Клич» («Нахань», 1923) і «Блукання» («Пап-хуан», 1926).

У 1921 — 1922 pp. вийшла друком повість «Правдива історія А-К’ю»; у ній зазнала критики «теорія малих перемог», коли внутрішня переконаність у власній вищості обертається зовнішньою пасивністю, нездатністю діяти; водночас у повісті відображена глибока віра письменника у красу духу китайського народу. Ця перша повість Лу Сінь багато в чому відмінна від творів традиційної літератури. Багатогранність, глибина образів, розмаїття стильових прийомів — характерні риси творів Лу Сінь.

У 1927 р. Лу Сінь опублікував збірку віршів у прозі, написаних у різні роки,— «Дикі трави». Відтінки почуттів і бажань, мрії й спогади, фантазії та реальні події знайшли своє відображення в коротких замальовках Лу Сінь.

У 1926 р. Лу Сінь брав участь у політичних виступах студентів і потрапив до списків осіб, які підлягали арешту. Переховуючись, він поїхав у м. Амой, де працював над книгою спогадів «Ранкові квіти, зібрані увечері», потім переїхав у Гуанчжоу, читав лекції в університеті Сунь Ятсена. У жовтні 1926 р. Лу Сінь перебрався у Шанхай, у цей час вийшов друком двотомник «Ганські та сунські повісті», збірка публіцистичних статей «Ось і все».

Лу Сінь брав активну участь у діяльності письменницьких організацій, у 1931 р. його обрали керівником Ліги лівих письменників Китаю. У 1931—1934 рр. вийшли друком серії книг Лу Сінь: «Інакодумці» та «Книга про оманливу свободу», «Північні пісні на південний лад» і «Про погоду базікати не дозволяється» , у яких зібрані публіцистичні твори Лу Сінь за цей період.

Ведучи мову про публіцистичну спадщину Лу Сінь (десять збірок), слід відзначити різноманітну тематику його праць; важко знайти царину громадського життя китайського народу, про яку би не писав Лу Сінь. Майстерно володіючи мистецтвом полеміки, він достатньо різкий у постановці проблем, непохитний у пошуку рішень.

У 1936 p., незадовго до своєї смерті, Лу Сінь написав сатиричні казки, об’єднані у збірку «Старі легенди у новій редакції», працював над перекладом поеми «Мертві душі» М. Гоголя. Лу Сінь захворів на туберкульоз і 19 жовтня 1936 р. помер. Уже за життя китайський письменник зажив світової слави, його твори перекладені багатьма мовами світу.

У перекладі Лу Сінь (з його доповненнями) у журналі «Сяоше юебао» (жовтень 1921) опубліковано розділ про українську літературу з 2-го тому книги німецькою мовою «Загальна історія літератури...» Г. Карпелеса (Берлін, 1891), що поклало початок перекладу творів Т. Шевченка та інших українських письменників китайською мовою. Л. С переклав «Заповіт» Т. Шевченка.

Українською мовою окремі твори Лу Сінь переклали І. Чирко, Л. Голубнича й ін.

А. Ардаб’єва