ЛЬЮЇС, Метью Ґрегорі - Біографія, життя і творчість письменника

ЛЬЮЇС, Метью Ґрегорі - Біографія, життя і творчість письменника

(1775 — 1818)

ЛЬЮЇС, Метью Ґрегорі - творчість письменника

ЛЬЮЇС, Метью Ґрегорі (Lewis, Matthew Gregory — 09.07.1775, Лондон - 14.05. 1818, море побл. Ямайки) — англійський письменник.

Народився в Лондоні у сім’ї визначного політичного діяча. Частину дитинства провів у графстві Ессекс, у Стенстед-Холі: у великому похмурому домі, який, як згодом стверджував Льюїс, був населений привидами. Дуже рано зацікавився театром. За спогадами родичів, після відвідання театру юний Льюїс з пам’яті розігрував уривки з побаченого спектаклю, дуже точно копіюючи при цьому манеру говорити кожного з акторів, котрі брали участь у виставі.

У 1790 р. Льюїс у віці 15 років вступив у Оксфордський університет. Перші літні канікули він провів у Парижі, і саме тут Льюїс вперше серйозно звернувся до літературної творчості. У вересні 1791 р. він закінчив фарс «Епістолярна інтрига» («The Epistolary Intrigue»). П’єса була запропонована театрові Дрюрі-Лейн, але театр відмовився від її постановки. Перша невдача не збентежила автора-початківця. Він переклав декілька лібрето французьких опер, але і їх не прийняв жоден театр.

Батько ставився до літературних спроб Льюїса як до юнацьких забав, майбутнє свого сина він пов’язував з дипломатичною кар’єрою. За його наполяганням у 1792 р. Льюїс поїхав у Німеччину для вивчення німецької мови. Місцем перебування був обраний Веймар. Тут він зустрівся з Й. В. Ґете, про котрого в одному із листів написав як про «уславленого автора «Вертера». Окрім вивчення мови, Л. багато часу приділяв ознайомленню з творами ранніх німецьких романтиків — Л. Тіка, Й. К. Ф. Шиллера, В. Г. Вакенродера й ін. Творчість цих авторів справила помітний вплив і на формування творчості самого Льюїса.

Після закінчення університету, завдяки зв’язкам батька, Льюїсу поталанило отримати місце у британському посольстві в Голландії. У Гаазі він і закінчив роман «Чернець» («The Monk»), якому судилося стати найвідомішим твором Льюїса. Авторові в цей час було всього лише 19 років. Перше видання роману побачило світ у 1795 або 1796 р. (точна дата невідома) анонімно. Лише переконавшись, що книга здобула популярність серед читачів і прихильно зустрінута критикою. Льюїс зважився розкрити своє авторство при її повторному виданні. Але успіх мав відтінок скандальності, роман дуже швидко здобув репутацію книги з непристойним змістом. Невипадково С. Т. Колрідж в журнальній рецензії охарактеризував його як «роман, побачивши який в руках сина чи доньки, батьки бліднуть». Генеральний прокурор спробував притягти письменника до суду за «аморальність» його книги Стривожений подібними звинуваченнями, Льюїс був змушений при наступному виданні «Ченця» опустити найеротичніші сцени і посилання на Біблію. Щоправда, це вже було четверте видання і переважна більшість читачів встигла познайомитись із першим варіантом роману.

Місцем дії свого роману Льюїс обрав Іспанію. Головний герой, чернець Амброзіо, уславився серед мешканців Мадрида як красномовний проповідник і людина неабиякої набожності. Він і сам щиро вірить у власну «святість». Але ця самовпевненість і стає для Амброзіо першим кроком до гріха. Герой несподівано розуміє, що молодий послушник, котрий виявляв до нього знаки уваги, насправді є перевдягненою дівчиною, котра пояснює свою з’яву у монастирі нездоланним коханням до Амброзіо. Чернець не витримує випробування, Матільда стає його коханкою. Потім автор повідомляє, що Матільда — посланець пекла; її завдання — пробудити в Амброзіо гріховні бажання. Під впливом Матільди монах спалахує пристрастю до однієї зі своїх юних парафіянок — Антонії. З допомогою магічної срібної палички Амброзіо проникає у дім до Антонії. Він змушений убити матір дівчини, коли та намагається захистити доньку. Після вбивства чернець поспішно втікає. Йому доводиться знову звернутися за допомогою до інфернальних сил, і, врешті-решт, Антонія опиняється в його руках. Він Ґвалтує і вбиває її в одному з підземель монастиря. Про злочини ченця стає відомо, і він постає перед судом інквізиції. Амброзіо мають стратити. Він прикликає сатану і благає врятувати його. Сатана просить в обмін душу ченця. Після деяких вагань Амброзіо погоджується. Сатана визволяє його із в’я-зниці, але повідомляє, що в угоді він забув згадати про строк свого життя і тому повинен відразу ж померти, після чого душа його негайно потрапить до пекла. Перед смертю Амброзіо дізнається від сатани, що вбита ним мати Антони була його матір’ю, а сама Антонія — рідною сестрою.

Паралельно до історії Амброзіо в романі викладена історія кохання Раймонда й Агнесси. Молодятам доводиться зіткнутися з чималими труднощами. Родичі Агнесси проти їхнього шлюбу. Коли ж Раймонд намагається якось уночі викрасти дівчину, то помилково замість Агнесси умикає привид місцевого замку — Закривавлену Черницю. Черниця починає переслідувати Раймонда, і йому доводиться пережити чимало жахливих хвилин, доки на допомогу йому не приходить «Вічний жид» — Агасфер. Родичам Агнесси вдається обмовити Раймонда; повіривши їм, дівчина йде в монастир. Раймонд знаходить можливість зустрітися з коханою та відкрити їй правду. Він вирішує організувати втечу з монастиря, але випадково про це дізнається Амброзіо і повідомляє ігумені монастиря. За наказом ігумені Агнессу разом із щойно народженою дитиною замуровують в одному із монастирських склепів. Мешканці міста, дізнавшись про злочини, що кояться за мурами монастиря, вдираються в нього і звільняють Агнессу.

«Чернець» Льюїса належить до жанру т. зв. «готичного роману», чи «роману жахів», який виник і сформувався у творчості Г. Волпола (1717— 1797) і А. Редкліф (1764-1823). Сам Льюїс також неодноразово вказував на зв’язок своєї творчості з творчістю цих письменників, хоча безсумнівно, що «Чернець» став новим етапом у еволюції жанру готичного роману. Якщо світ роману Волпола «Замок Отранто» доволі умовний і свідомо відгороджений автором від реального життя, а «таємницям» Редкліф завжди знаходиться раціональне пояснення, то у творах Льюїса ірреальне та жахливе існують як щось об’єктивне та безсумнівне. Причому автор «Ченця» показує, що джерелом жахливого може бути не лише потойбічний світ, а й вчинки самих людей. Жах викликає становище замурованої з немовлям у склепі Агнесси, сцени, в яких описується, як розлютований натовп буквально роздирає на шматки ігуменю монастиря.

Льюїс прагне домогтися максимального впливу своїх творів на читача. Примітною із цього погляду є відповідь письменника критикам, котрі вказували на недоречність з’яви в одній із його п’єс чорношкірих слуг. «Мені подумалося, що з’ява чорношкірих слуг внесе приємну різноманітність у п’єсу; якщо б я був упевнений, що досягну такого ж ефекту, вивівши на сцену героїню з блакитною шкірою, я неодмінно зробив би це». І в романі «Чернець» значна частина прийомів розрахована на те, щоби викликати у читача жах, змусити його здригнутися. Прийоми ці різноманітні, й автор вельми продумано поєднує їх. Так, іноді він розповідає про події з безпристрасністю документаліста, в інших випадках вони подаються через призму емоцій героя. Особливо вдало Льюїс використовує прийом контрасту. Різкі, контрастні протиставлення можна відшукати на будь-якому з рівнів змісту роману. Мирний початок книги, що нагадує початок галантного роману, вочевидь дисонує з характером наступних подій, але водночас відтінює жахливих характер цих подій. Скептичне ставлення Раймонда до оповідань про привидів надає більшої достеменності жахові героя, коли він за велінням долі зустрічається з одним із них.

Після публікації роману «Чернець» творчі інтереси Льюїса перенеслися у царину драматургії. За період з 1796 до 1812 р. він створив 18 п’єс. Найбільший успіх у глядачів здобула п’єса «Привид замку» («The Castle Spectre»), що витримала близько 60 постановок на сцені театру Дрюрі-Лейн. П’єса в дечому схожа на «Ченця», автор намагається використати тут низку прийомів, що виявилися вдалими для жанру роману. Головний герой, Осмонд, який колись убив брата, щоби заволодіти його титулом, живе у похмурому замку, наповненому прихованими переходами і потаємними підземеллями та населеному привидами. Він сподівається, що шлюб із юною Анджелою полегшить його муки совісті. Але в Анджел и вже є коханий, юний герцог Нортумберлендський. Боротьба з Осмондом закінчується перемогою закоханих. До того ж з’ясовується, що брат Осмонда, законний володар замку і титулу, він же батько Анджели, живий, хоч і був змушений переховуватися в одному з підземель замку протягом шістнадцяти років.

Льюїс також видав кілька збірок балад і коротких оповідань —- «Страшні оповідання» («Tales of Terror», 1799), «Дивовижні історії» (Tales of Wonder», 1801) і «Романтичні історії» («Romantic Tales», 1808). У збірці «Дивовижні історії» було опубліковано декілька балад юного і тоді ще нікому не відомого шотландського письменника В. Скотта.

У 1817 р. Льюїс відвідав Ямайку, де були плантації його батька. На зворотному шляху він занедужав на жовту лихоманку і помер.

В. Ганін



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.