Манн, Генріх - Біографія, життя і творчість письменника
(1871 — 1950)
МАНН, Генріх (Mann, Heinrich - 27.03.1871, Любек - 12.03.1950, Санта-Моніка, Каліфорнія) — німецький письменник.
Світовою класикою стала трилогія Манна «Імперія», в якій особливе місце посідає роман «Вірнопідданий», — історична дилогія про юність і літа зрілості короля Генріха IV, інші романи та повісті.
Манн називав початком свого творчого шляху рік виходу роману «Земля обітована» («Іт Schlaraffenland», 1900). Ця книга склала епоху в історії німецької прози. Вперше Німеччина зображена як сучасна капіталістична країна. Сюжет значною мірою відтворює лінії французького реалістичного роману «кар’єри» (Стен-даль, О. де Бальзак, Г. де Мопассан). Це була звичайна історія юнака. Сільський парубок Андреас Цумзе приїздить із провінції у Берлін, стає коханцем дружини банкіра, але потім його кар’єра уривається: Цумзе переоцінив свої можливості й зірвався з досягнутих ним «висот». Гостра сатира визначила тональність цього роману.
Манн ішов до реалізму не завжди прямим шляхом. Іноді йому не вдавалося оминути декадентські спокуси. Це підтверджує його трилогія «Богині» («Die Gottinnen, oder Die drei Romane der Herzogin von Assy», 1903). Окремі романи трилогії називаються: «Діана», «Мінерва», «Венера». Кожна з трьох частин представляє ту чи іншу форму буття героїні й має умовний, експериментальний характер. Манн допускає думку про можливість існування ренесансної особистості в умовах сучасної йому дійсності. Трилогія не мала успіху.
Слави Манн зажив романом «Учитель Унрат, або Кінець одного тирана» («Professor Unrat, oder das Ende eines Tyrannen», 1905). Його герой — викладач провінційної гімназії, справжній шкільний тиран. Тема школи привертала на той час увагу багатьох німецьких письменників (Т. Манн, Г. Гессе, Е. Штраус), занепокоєних цілеспрямованою підготовкою у навчальних закладах вірнопідданих існуючої системи, майбутніх службістів прусського мілітаризму. Не обмежуючись моральною критикою, антиномією добра та зла, Манн намагається проникнути вглиб самої «системи», виявити приховані пружини розвитку сучасного суспільства, їхній політико-економічний характер. З особливою силою це знаходить свій вияв у романі «Вірнопідданий» («Der Untertan», 1914), де суспільні зацікавлення автора знайшли своє яскраве художнє втілення у політичній сатирі.
Манн у цьому романі ввів у систему художніх образів найвищих державних осіб Німеччини. Поряд із вірнопідданим Дідеріхом Геслінгом М. показує і найвищого представника вірнопідданської системи — німецького кайзера Вільгельма II. Обидвоє настільки пов’язані в романі один із одним, що кожен немислимий без іншого. І навіть важко сказати, хто з них і на кого є політичною карикатурою.
Особливість політичної сатири Манна виявляється і в алегоризмі. Характерний фінал роману з його символічною картиною катастрофи. У момент натхненної промови Геслінга на честь відкриття пам’ятника Вільгельмові II несподівано лунає грім і спалахують блискавиці. Збентеженому Геслінгу спадає на думку, що звершується суд небесний. Картина бурі стала художнім вираженням протесту проти влади кайзера. Роман «Вірнопідданий» становить першу частину давно задуманої письменником трилогії «Імперія». У другій частині цієї трилогії — у романі «Бідні» («Die Armen», 1917) — Манн звернувся до зображення робітничого середовища, життя котрого не було йому достатньо добре відомим. Цей роман виявився творчою невдачею Манна.
Завершує трилогію роман «Голова» («Der Kopf» , 1925). Письменникові довго не вдавалося побачити головного винуватця імперіалістичної війни, котрий тримає всі нитки у своїх руках і котрому підкоряються навіть кайзер, канцлер, генерали й армія вірнопідданих. І хоч образ військового промисловця Кнака (читай: Круппа) виписаний не так детально, як інші, що відповідає тій таємній ролі, яку він виконував, усе ж створення саме цього образу можна вважати однією із найблискучіших реалістичних перемог Манна.
Новаторство Манна у романі «Голова «виявилося не лише в поєднанні антивоєнної теми та політичної проблематики, айв аналізі духовного стану нового покоління буржуазної інтелігенції, представленої в романі двома головними героями — Терра і Мангольфом, долі котрих (обидва вони зазнають поразки та гинуть) мають чимало спільного з долею героїв письменників «втраченого покоління».
Значним кроком уперед в ідейно-творчому розвитку Манна стали 30-і pp. У низці публіцистичних творів письменник розробив власну концепцію гуманізму, сутність якої він виразив словами: «Істинними гуманістами є лише ті, хто не тільки думає, а й бореться». Ця думка про «гуманіста на коні та з мечем у руці» він розвинув у історичній дилогії про короля Франції Генріха IV.
З’ява дилогії Манна у роки фашизму в Німеччині була сприйнята як явище надактуальне. Уже 1938 p., відразу ж по виході у світ роману «Молоді літа короля Генріха IV» («Die Jugend des Konigs Henri Quatre», 1935), А. Цвейг висловився про нього так: «Коли Генріх Манн писав цю книгу, він бачив сучасність і далі крізь неї — кінець сутички, яка ще триває. З величезним талантом, до того ж чудовою німецькою мовою, розповідав про епоху XX століття, у якій ми живемо і на яку впливаємо».
У першій частині дилогії розкривається картина становлення гуманіста-борця в найжорстокіших умовах реального життя. Його шлях боротьби починається з поразки, потім — полон, приниження людської гідності і, врешті, моторошна картина Варфоломіївської ночі. Здається, що вже поставлена межа, і після цього назавжди зникне відважна впевненість юного мрійника про можливість здійснення волелюбних ідеалів.
У другому романі — «Літа зрілості короля Генріха IV» («Die Vollendung des Konigs Henri Quatre, 1938) — письменник показує, як його герой все ж таки стає на шлях боротьби, усвідомлюючи, що добро та людяність потребують сильного захисту. Рука вбивці обриває його «великий план» про єдину мирну спільноту європейських держав.
Літературно-історичне значення дилогії Манна про короля Генріха IV полягає в тому, що письменник зумів піднестися над критичним ставленням до дійсності і створити новий для себе образ борця-гуманіста. Причому відбувається майже цілковите ототожнення героя й автора в романі. Високий ступінь сповідальності надавав історичній дилогії Манна особливої довірливості та сили. У певному сенсі її можна розглядати і як духовний заповіт автора: «Ми закінчимо свої дні. Але слід нашої свідомості перейде в інші уми, далі ще в інші. Через багато століть прийде епоха людей, котра буде думати і діяти, як ми».
В Україні окремі твори Манна переклали М. Зісман і Ю. Лісняк.
Є. Стеквашов
Шкільні творчі роботи
Сенс бунту Маріо (за новелою Т. Манна «Маріо і чарівник»)
ЗНО
XX - ПОЧАТОК XXI СТОЛІТЬ.Шляхи реалізму XX ст.
Посилання на схожі матеріали:
- Аґнон, Шмуель Йосеф Галеві - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
- Кундера, Мілан - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
- Лем, Станіслав - Біографія, життя і творчість письменника — Біографія
Дата останньої редакції: 14 березня 2026