НЄМЦОВА, Божена - Біографія, життя і творчість письменника

НЄМЦОВА, Божена - Біографія, життя і творчість письменника

(1820 - 1862)

НЄМЦОВА, Божена - творчість письменника

НЄМЦОВА, Божена (Nemcova, Bozena — 04.02.1820, Відень - 21.01.1862, Прага) — чеська письменниця. Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Н., низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури.

Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Н. закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. її талант розвинувся у Ходському краї (півд. схід Чехії), де вона жила спочатку у м. Домажлице, потім — в м. Вишеруби. з 1845 до 1848 р. вивчаючи побут і фольклор ходів.

Після 1848 р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Н. владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла.

Першими творами Нємцова були вірші патріотичного, ліричного та феміністичного характер), написані під впливом В.Б. Небеского й опубліковані у журналах («Славний ранок», «Жінка:’: Чехії» та ін.). Проте справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» («Narodnf bachork;. a povesti», 1845—1847), зібрані у Ходському краї та в північно-східній Чехії. Тісніше пов’язані з фольклором і більш зрілою рукою написані «Словацькі кажи та повісті» («Slovenske pohadb a povesti», 1857—1858), матеріал для яких Нємцова черпала зі своїх подорожей по Словаччині у 50-х pp.

У 40-х pp. Нємцова публікувала в періодиці публіцистичні статті, що мали спочатку етнографічний, краєзнавчий характер, хоча в них часте фігурують актуальні політичні мотиви ( «Образки з Домажлицьких околиць» — «Obrazy z okoli domazlickeho» та ін.). Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Н. буржуазної преси, з якою про творчість Нємцова полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек.

Значною мірою краєзнавчий характер мали перші спроби Нємцової у жанрі «сільського» оповідання. Це були нариси про Домажлиці: «Довга ніч», «Сільський образок». Її подальші оповідання, що змальовують, зазвичай, долю однієї жінки. — свідчення зростаючої майстерності: «Барушка», «Сестри», «Розарка». Своєрідність стилю Нємцової поглиблюється в оповіданнях «Карла» («Karla», 1855), «Дика Бара» («Diva Вага», 1856). У зображенні сільського життя дедалі більше проявляються реалістичні елементи, характери набувають виразності та психологічної переконливості.

У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся» («Babicka»), навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Бажання віднайти гармонійний світ, нехай навіть такий швидкоплинний і хисткий, як світ дитинства, спричинило певну ідеалізацію образів. При цьому Нємцова розуміла, що діти вже змалку бачать чимало життєвих суперечностей. Центральна постать повісті — бабуся — втілення позитивних рис чеського народу, моральний ідеал і приклад для наслідування. Дидактична тенденція жодною мірою не знижує художньої вартості книги, а органічно пов’язана з бабусею, берегинею народних традицій, що увібрала досвід і мудрість багатьох поколінь. Тому бабуся знаходить вихід з будь-якої життєвої ситуації, викликаючи повагу своєю чистотою, мудрістю навіть у «пані княгині».

Сюжет повісті пов’язаний із річним календарно-обрядовим циклом життя та звичаїв, що дозволяє Нємцовій вільно чергувати сцени й епізоди. Як драматичний контрапункт посеред спокійної за тоном оповіді сприймається баладна історія нещасної Вікторки, у якій поєднані реалістичні моменти з елементами легенди.

Бабуся слугує наче сполучною ланкою поміж світом дорослих і світом дітей, виховуючи останніх у дусі народних традицій, любові та довіри до природи. Характер бабусі розкривається не лише через події, що відбуваються безпосередньо, а й через спомини, — і завжди героїня виступає як внутрішньо цілісний характер, потверджуючи переконаність автора в тому, що моральна шляхетність переможе несправедливість. Прикметні слова, якими княгиня проводжає бабусю в останню дорогу: «Щаслива ця жінка!»

На відміну від більшості сучасників, Нємцова у своїй творчості спиралася не на книжну, а на народну мову, віртуозно використовуючи її багатство, динамізм, виразність, творчо її переосмислюючи.

Одначе головним своїм твором Нємцова вважала роман «Гірське село» («Pohorska vesnice», 1856), у який вона вклала увесь свій життєвий досвід, усі знання про народ, особливо про ходів та словаків. У жанровому аспекті це т. зв. «проблемний» роман: історія благородного графа Гануша Бржезенського та його словацьких друзів слугує ілюстрацією ідеї соціальної справедливості, близькості чехів та словаків, народної просвіти.

Проблема взаємин панівних класів і народу — тема повісті «У замку та на підзамчі» («V zamku a v podzamci», 1856), у якій Нємцова зуміла показати контраст між умовами життя бідних і багатих, засудила пиху та егоїзм «панів». Але, як і в «Гірському селі», у творі домінує гармонізуюча тенденція — віра автора у добрий первень людської природи та в можливість мирного вирішення суспільних конфліктів.

Цією ж вірою пронизані й інші оповідання Нємцової, де центральною постаттю зазвичай стає «хороша людина», носій позитивного ідеалу: «Бідні люди» (1856), «Добра людина»(1858), «Хатина біля підніжжя гори» (1858), «Пан учитель» (1859).

Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) Н. описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у зб. «Словацькі казки та оповіді» (Ш51—58). Окремі твори Нємцової переклали С. Пархомовська, А. Багмут, Ю. Круть, Д. Андрухів.


Т. Козак



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.