НІМА ЮШІДЖ - Біографія, життя і творчість письменника

(1897 - 1960)

НІМА ЮШІДЖ - творчість письменника

НІМА ЮШІДЖ (автонім. Алі Есфендярі — 1897, с. Юш, Іран - 06.01.1960) - перський поет.

Німа Юшідж — найзначніша постать у літературному процесі Ірану XX ст. Він стоїть біля джерел розвитку всіх сучасних шкіл і течій перської поезії. Німа Юшідж — основоположник і творець нового напряму в іранській поезії. Він утвердив новий погляд на дійсність, увів нову систему зображальних засобів і нормативи вільного вірша.

Німа Юшідж (при народженні його назвали Алі) народився в с. Юш, що розташоване в гірській частині Мазендерану. До 12 років жив серед кочівників, а першим його вчителем був сільський мулла, котрий навчав його Корану та фамоті за листами сільських жителів. Основне виховання та освіту він здобув удома. Батько брав сина з собою в гори, де навчив його їзді верхи та стрільбі з лука. Вдома він займався з ним арифметикою та письмом. Матір читала синові класиків, прищеплюючи йому любов до поезії. У подальшому, коли Н. замешкав у Тегерані, він навчався спочатку в медресе, а потім у французькому колежі Сен Луї. Тут Німа Юшідж опанував європейські мови, багато читав по-французьки. Пізніше він зізнавався, що знайомство з французькою мовою відкрило перед ним новий світ. Перську літературу в колежі викладав відомий поет Незам Вафа, котрий розгледів у юнакові поетичний талант і став його першим наставником. У 1927 p. Німа Юшідж одружився з дочкою відомого журналіста, видавця сатиричного журналу «Суре Есрафіл» Мірзи Джахангір-хана. З 1931 до 1933 р. він викладав перську літературу в середній школі, з 1937 по 1940 р. співробітничав у журналі «Музика».

Перший значний твір Німа Юшіджа — романтична поема «Вицвіла історія» («Кессейерангпаріде», 1921), другий — поема «Легенда» («Афсане», 1922), яка зробила його знаменитим. Потім він написав поеми «В’язниця» («Махбас», 1923), «Сім’я солдата» («Ханевадейе сарбаз», 1926), знамениті вірші «О ніч!» («Ей шаб») і «Збирач колючок» («Харкан»).

З 2-ї пол. 20-х pp. для поета настав важкий період пошуків себе, сенсу життя, який тривав майже до кінця 30-х pp. Німа Юшідж багато мандрував, перебираючись із міста в місто. І лише у 1937 р. він осів у Тегерані як співробітник журналу «Музика», де вперше після тривалої перерви почав публікувати свої вірші та цикл статей. Вірші Німа Юшіджа межі ЗО—40-х pp. змінили уявлення іранців про поезію. У статтях він виклав своє осмислення естетичних і філософських проблем поезії та мистецтва в цілому, відштовхуючись від досвіду письменників і мислителів Заходу та Сходу. Ці його нотатки склали згодом книгу «Ціна почуттів» («Арзеше ехсасат», 1956) — своєрідний перший маніфест, у якому декларувалися погляди основоположника нового руху, зокрема, на перську поезію, на необхідність і способи її оновлення. Німа Юшідж виразив потребу часу у виході перської поезії на світову арену та залучення її до того розмаїття способів самовираження, яке існує в західноєвропейській поезії.

Як вважав Німа Юшідж, канонізована форма перської поезії виявилася гальмом для її подальшого розвитку і заважала сприйняттю й адаптації нових методів художнього самовираження. Творчість Н. Ю. тяжіє до модернізму. На формування особливостей світогляду митця безперечний вплив справила традиційна суфійська філософія, а також його захоплення французькою поезією XIX—XX ст. Звернення до модернізму допомогло Німа Юшіджі подолати традиційні канони.

Уже в початковий період творчості, у 20-х pp., Німа Юшідж наполегливо шукав новий стиль. Його твори цих років поєднують особливості різних художніх систем. «Вицвіла історія» — поема у формі меснаві — відтворює романтичну ситуацію та романтичний характер героя. Юнак приїжджає в місто і, мріючи бути корисним людям. зіштовхується з несправедливістю, нерозумінням і зневагою. Він вирішує піти від людей і усамітнитися в горах. Особливістю цієї поеми став поступовий перехід від символічного плану до реального: мотиви любовної туги, підступності коханої перемежовуються прямими, незавуальованими сентенціями, в яких висловлюється невдоволення соціальним життям. Мова поеми ідіоматична і наближена до розмовної. Наступна романтична поема — «Легенда» — викликала надзвичайно глибокий резонанс у літературних колах. Багато літературознавців Ірану вважають цей твір першою ластівкою «ше’ре ноу» («нова поезія»). Новаторською перш за все є форма: поема написана п’ятивіршем із різно-римованими чотирма рядками і п’ятим неримованим. «Легенда» — лірична поема про переживання закоханого поета — написана у формі діалогу між ліричним героєм і коханою Афсане. Філософічність за відсутності дидактики та глибокий ліризм надають поемі тієї новизни, яка вирізняє її з-поміж усього створеного раніше в перській літературі.

Образ закоханого поета має багато традиційних романтичних рис — страждання, невдоволеність і розчарування. Він намагається осмислити таємниці буття і сенс свого існування та призначення, який вбачає у невмирущості мистецтва:

Той, хто віддавна ходить у грубому одязі

з шерсті.

Творить безсмертні мелодії.

Закоханий, усе своє життя

В невіданні ходячи в одязі легенди,

Обманює самого себе.

Найбільший вплив на світогляд і творчість поета у 40-х pp. справили сюрреалізм і екзистенціалізм. Із сюрреалістичних прийомів Німа Юшідж широко використовував фрагментарність тексту, ефект несподіваності, відчуженість образів, невідповідність форми твору його змісту. Важливо, що ці прийоми забезпечували найголовніше — плюралізм у змістовому тлумаченні. Цей плюралізм і став однією із найважливіших особливостей «ше’ре ноу» на противагу канонічному тлумаченню сюжету, теми, мотиву, образу.

З часом Німа Юшідж відійшов від формального використання сюрреалістичного письма, все більше схиляючись до філософії та естетики екзистенціалізму. У віршах 40-х pp. («Мій буджахль» — «Буджахле ман», «Повернення мандрівця» — «Базгардане тане саргаште», «Птах печалі» — «Морге гам», «Моє сяйво» — «Табнаке ман», «Крук» — «Гораб», «Місячна квітка» — «Голе махтаб» тощо) поет мовби намацує основні риси ставлення ліричного героя до дійсності, те коло переживань і життєвих ситуацій, у яких відображалися суперечності епохи.

Вірш «Птах печалі» — один із шедеврів «ше’ре ноу». У ньому найяскравіше втілилися деякі особливості образного ладу і творчого методу поета в цілому, пов’язані з подоланням традиційної поетичної умовності, зверненням до модерністської техніки та створенням «нового бачення». Основна ідея вірша — проблема «поет і дійсність», яку Німа Юшідж розглядає крізь призму внутрішнього світу свого ліричного героя:

На цій стіні печалі, наче стовп диму,

Одвічно сидить птах із розпростертими

крилами.

Іноді голова його здригається, наче в такт

Сумним думкам, що заполонили його.

Його лапи обпечені,

Занурені в попіл.

Він сміятись умів.

Але тепер печаль — його сутність...

Втілена печаль, він щомиті гірко зітхає.

Вдивляється в морок моїх очей,

Саме мене в темряві виглядає на шляху...

У сподіванні ранку розмовлятимемо

один з одним.

Із золотавого пилу світанку витчемо кокони

навколо власних тіл.

Я — руками, він — своїм співом

що-небудь та й створимо.

Сюжет вірша розвивається у двох планах — алегоричному і сповідально-особистісному. В останніх рядках — кульмінація і розв’язка; тут поєднуються обидві теми, відбувається накладання образів ліричного героя і птаха печалі: алегоричний план зливається з особистісним.

40-і pp. вирізняються різноплановістю творчого методу Німа Юшіджа: його модерністські пошуки в поезії врівноважуються романтичною і реалістичною тенденціями. У 2-й пол. 40-х pp. з’являються такі вірші, як, наприклад, «О люди!» («Ей адамха!»), «Кукуріку»(«Кукаліку»), де чітко прослідковується авторська думка, до мінімуму зведені алогізми й абсурдні образи. Із модерністських шкіл у цей період Німа Юшідж найбільше приваблював екзистенціалізм.

Вірш «Пері» («Перійян», 1941) демонструє розвиток романтизму в поезії Німа Юшіджа, який прослідковується протягом усього творчого шляху поета — починаючи з «Легенди» і закінчуючи «Манелі» (це останній значний твір поета, написаний на сюжет японської казки). Сюжет «Пері» ґрунтується на міфі. Образи пері романтично довершені. Вони уособлюють музу, натхнення, мрію; їхні душі непідвладні звабі зла:

Скарби цього світу

Не ваблять

Самітниць: на морськім узбережжі вони

Свою журливу мелодію

Не перестануть співати.

Подальша розробка поетичних принципів Німа Юшіджа простежується у творчості цілої плеяди поетів, які прийшли в іранську літературу у 50-х pp. Кожен із них, перш ніж стати індивідуальністю, пройшов школу Німа Юшіджа, або школу «ше’ре ноу». Це визнають усі поети, оскільки іншого шляху в них не було.

За М. Ніколаєвською



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.