ДУРНІ В СТАРОСТІ - СЕБАСТЬЯН БРАНТ - Хрестоматія з зарубіжної літератури

Я — дурень — цілий вік прожив,

Ума ж нітрохи не нажив.

Дзвоню в сто літ я бубонцями

Тим хлопцям, що не мають тями.

Владар над дітьми з юних літ,

Їм залишаю заповіт.

Як хочеш в рай, то ось порада:

Мій приклад є цьому завада.

Я вчу, чого мене навчали,

Та хочу, щоб і шанували.

Насмілюсь хвастати ганьбою,

Що скрізь в дорозі йшла за мною.

Я всіх морочив, я кипів,

Казився я, впадав у гнів.

А що не встиг ще сам зробити,

Те Ганс мій зможе довершити.

І довершив він, може, досі б

На свій дурноголовий спосіб.

О, стане справжнім дурнем він.

Всі скажуть: «Вдався в батька син!»

Він за заслуги немалі

Поїде в нашім кораблі.

На тому світі нам радіти,

Що нас на цім заступлять діти

Усі обманюються нині,

Що старість з мудрістю — єдині.


Хто злегковажить верховодою.

Коня не стримає вуздою,—

Той навзнак гримне між юрбою.