ДЖОН ЯЧМІНЬ - РОБЕРТ БЕРНС - Хрестоматія з зарубіжної літератури

Зійшлись колись три королі

Суміжних володінь

І поклялись, заприсяглись,

Що згине Джон Ячмінь.


Взяли, вергли його в ріллю,

Втовкли у глибінь

І поклялись, заприсяглись,

Що там йому амінь.


Прийшла весна весела

З теплом, з дощем рясним,

І Джон Ячмінь піднявся знов,

На диво їм усім.


Настало літечко жарке —

Стоїть Ячмінь, як гай,

Пустив вуси, немов списи,—

Ніхто не зачіпай!


Настигла осінь клопітка —

Ячмінь, мов зажуривсь

І головою сивою

Додолу похиливсь.

Змарнів» і зблід — звичайно, дід —

Немає вже снаги...

Отут на нього й завзялись

Злорадні вороги.


Ураз йому кривим ножем

Коліна підтяли,

На віз взяли, рублем стягли,

На кару повезли.


Додолу скинули, та й ну

Ціпами обкладати,

На вітер винесли, та й ну

Угору підкидати.


Шпурнули в воду бідака,

У темну холодінь:

Роби що хочеш, Джон Ячмінь,—

Хоч потопай, хоч плинь!


Знов вийняли на білий світ,

Та мало ще наруг,

Знов шарпали, вгадавши в нім

Життя найменший рух.


Пекли, сердегу, на вогні,

Аж мозок з кості сплив,

А там мірошник у млині

Ще й жорнами чавив.


А потім з серця кров взяли,

Кружляти почали...

Пили, пили — що більш пили,

То веселіш були.


Бо Джон Ячмінь — то ж богатир,

І добра в нього кров:

Ковтнеш її хоч крапельку,

То всіх би поборов!


Ковтнеш її — журба сплива,

А радість ожива,

Ковтне її сумна вдова,

І серце їй співа!


Чарками дзень, чарками дзінь —

Здоров був, Джон Ячмінь!

Хай родить рід твій задля всіх

Потомних поколінь.