Співець
Йоганн Вольфганг Ґете
«Це хто штурмує замок мій —
Хто в браму б'є піснями?
Гукніть його сюди скорій
На спів той перед нами!»
Король дав знак — побіг юнак,
Аби прибув старий співак
До короля в хороми.
«Уклін мій вам. пани ясні.
Уклін, чудовні пані!..
Які зірки! Зірки ж одні,
Незнані — несказанні!..
Та цю засліпливу красу
Хвалити годі, бо й несу
Свої дива на подив».
Склепились очі у співця
Під переливи струнні;
Мужніли рицарі з лиця,
Замріялись красуні.
Король вподобав гру та спів
І золотий ланцюг звелів
Співцю подарувати.
«Ланцюг свій рицарям даси,
Мені він не потрібен,—
Відвага їх чужі списи
На дріб ламає дрібен.
Чи канцлеру вручи свій дар,
Щоб мав ще й золотий тягар
До всіх, які він носить.
А я співаю, наче птах
Між віття на свободі,
І дяки більшої в світах
Мені шукати годі...
Але просив би я одне:
Вином вгостити зволь мене
Із чари золотої». ,
Він чару брав, він з неї пив:
«О живодайний трунок!
Всіх благ в господу, де за спів
Цей любісний дарунок!..
В добрі ж мене всяк згадуй лиш,
А богу дякуй що тепліше,
Мов я вам за напій ваш».
Переклав з німецької МИКОЛА ІГНАТЕНКО