ПРОЩАЙ - П'ЄР ЖАН БЕРАНЖЕ - Хрестоматія з зарубіжної літератури

Вже скоро, Франціє. Я подих смерті чую,

О мати дорога! Нехай твоє ім'я,

Ім'я улюблене останнім прокажу я.

Чи хто любив тебе відданіше, як я?

Я вихваляв тебе, не вміючи читати,

нині, в смертну мить, знесилений украй,

Про тебе буду я, конаючи, співати,

Ти ж пошануй мене сльозою і — прощай!


Як десять королів прийшли тобі на страту

І в кров топтав тебе їх переможний віз,—

Я рвав на корпію їх пурпурову шату,

Точив на рани я бальзам цілющих сліз.

І небо зглянулось. Плідні твої руїни

Подякою племен красуються — і знай:

Ти зерно рівності посіяла нетлінне,

І рівності жнива зближаються. Прощай.

Я бачу, як лежу під віком у могилі.

Кого я тут любив — молю — оборони,

І віддаси ти борг тій голубиці білій,

Що берегла твої, о Франціє, лани.

І щоб почула ти, як я тебе благаю,

Готовий одійти в незнаний інший край,—

Свій камінь гробовий поволі підіймаю,

Та руки ломляться; він падає. Прощай!

Переклав з французької МИКОЛА ЗЕРОВ