ФРІДРІХ ШІЛЛЕР - Хрестоматія з зарубіжної літератури

(1759—1805)

Йоганн Фрідріх Шіллер — німецький поет і драматург, народився в 1759 р. у Марбаху, невеличкому місті Вюртемберзького герцогства. Усі його предки були ремісниками. Батькові май-бутнього поета, який був військовим фельдшером, вдалося дослужитися до офіцерського чину. Сім'я готувала хлопця до духовного звання, але згідно з розпорядженням герцога Вюртемберзького 15-річний Шіллер був зарахований на медичне відділення Військової академії неподалік від Штутгарта. У цій школі, де учнів муштрували, аби зробити потім з них вірнопідданих герцога, пройшло вісім кращих юнацьких років Шіллера. Книжки, які читав він крадькома у вільні від офіцерської муштри години, розвинули в юнака вільнолюбні мрії. В останній рік перебування в академії Шіллер пише свою першу драму «Розбійники» — яскравий панегірик вільній, чесній, шляхетній людині.

Після постановки п'єси в Мангеймі (1782) Шіллер тікає з Штутгарта від військової служби і цілковито віддається літературі. Після нетривалого перебування в Мангеймі і Франкфурті Шіллер живе кілька місяців у одного із своїх академічних друзів в Тюрінгенському лісі біля Мангейма і тут пише свої драми «Луїза Міллер» (пізніша назва «Підступність і кохання», поставлена в 1783 р.) і «Дон-Карлос» (поставлена в 1787 p.). Перша драма — гучний протест проти розпусти і підлоти князівських дворів, друга — протест проти утисків людської волі і сумління, а також програма буржуазного лібералізму. В 1783 р., повернувшись до Мангейма, він завершує «Змову Фієско в Генуї» — республіканську драму. Матеріальний стан поета поліпшився лише після переїзду до Лейпціга, де в оточенні друзів протягом двох років він пише багато ліричних творів та остаточно закінчує драму «Дон Карлос». У 1787 р. Шіллер виїздить до Веймара. Він входить у літературні кола цього міста, а згодом стає близьким і до Ґете. Тут він ретельно студіює історію, пише розвідку про «Тридцятилітню війну в Німеччині» — згодом матеріали цього дослідження використовує в історичній трилогії «Валленштейн» (1798—1799). За підтримки Ґете він влаштовується професором історії Ієнського університету, де й пропрацював близько 20 років. Крім історичних студій, вивчає філософію й естетику, виявивши себе гарячим прихильником філософа Канта, пише, почасти під впливом Ґете, ліричні поеми і балади («Плавець», «Вікові журавлі», «Пісня про дзвін» тощо) і низку драматичних творів («Марія Стюарт», 1800; «Орлеанська діва», 1801; «Вільгельм Телль», 1804 та ін.). На цей час він уже змінив свої юнацькі погляди, ставши на шлях примирення з феодальним ладом і негативного ставлення до французької революції. Попередні життєві невдачі та напружена робота вкоротили йому віку, і на 46 році життя він помер.

Працюючи над останньою трагедією «Дмитрій». на сюжет з російської історії про царя — самозванця, Шіллер зіткнувся із згадками про українських козаків, які настільки зацікавили його, що він почав вивчати історичні праці про них, а в одній з нотаток до трагедії підкреслював, що «козацтво було військовою демократією». На жаль, трагедія «Дмитрій» лишилася незавершеною.

Поезії Шіллера перекладалися багатьма українськими поетами, драму «Розбійники» чудово переклав Борис Тен.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.