Теофіль Готьє
(1811—1872)
Теофіль Готьє, син наполеонівського офіцера, який намагався дати дитині найкраще виховання, із самого дитинства навчався живопису. Але любов до літератури перемогла. Готьє писав вірші, романи, есе, рецензії, дорожні нотатки — всього протягом його життя вийшло 60 томів літературних творів.
Письменник був людиною, закоханою в красу, цінував мистецтво вище за міщанські життєві потреби і норми. Він дружив з багатьма митцями — Бальзаком, Стендалем, Жорж Санд, Шопеном, Міцкевичем, Гейне, з юних літ був членом товариства молодих романтиків. У зрілі роки став наставником і другом чудового французького поета Шарля Бодлера.
Серед прозаїчних творів письменника роман «Капітан Фракас» чи не найкращий. Принаймні відразу ж після своєї появи він зажив великої популярності, друкувався величезними тиражами. Готьє, який цікавився історією Франції, дію свого твору переніс у XVII ст. Саме тоді барон Сігоньяк, збіднілий господар замку «Пристановище суму», випадково зустрів групу мандрівних акторів, закохався у прекрасну і благородну актрису Ізабеллу, сам став на якийсь час лицарем. Граючи закоханих лицарів на сцені, був змушений у житті захищати шпагою честь коханої від розбещеного аристократа. Сігоньяк зажив десятки пригод, зустрічався з різними людьми і тільки дивом дожив до старості. Цей щасливий фінал твору Готьє дописав на вимогу видавця.
У «Капітані Фракасі» Готьє створив традиційні образи мужнього героя, прекрасної благородної героїні, аристократа — негідника, акторів — лицедіїв і розбійників. Однак бурхлива авторська уява, вміння малювати пером, створювати захоплюючу інтригу, зобразити глибину почуттів та відтворити багату палітру життя забезпечили романові щасливе літературне довголіття.