ЯРОСЛАВ ІВАШКЕВИЧ - Хрестоматія з зарубіжної літератури

(1894—1980)

Відомий польський письменник Ярослав Івашкевич народився в м. Кальнику (тоді Київська губернія, тепер Вінницька обл.) у родині вчителя. Його батько свого часу брав участь у польському повстанні, через що довгий час не міг дістати роботи. У домі Івашкевичів панувала культурна атмосфера, тут захоплювалися музикою і літературою (родичем Ярослава, старшим за нього на 12 років, був видатний польський композитор Кароль Шимановський).

У 1902 р. помер батько, і велика родина переїздить на два роки до Варшави, а потім надовго оселяється в Єлисаветграді (нині Кіровоград) по сусідству з родиною Шимановських, в яких збиралися артисти, музиканти, літератори. Уже в дитячі роки Ярослав виявив неабиякі музичні здібності. Ця стихія музики поряд з пізнішими «відкриттями» в собі стихій художньої літератури, а далі образотворчого мистецтва — не залишала Івашкевича протягом усього його життя.

Дбаючи про освіту здібного хлопчика, мати вирішує віддати його на навчання в IV київську гімназію, згодом він продовжує свою освіту з Київському університеті (1912—1918). Крім того, тут же він закінчує консерваторію, працює керівником літературної частини київського польського театру «Студії». Перебування в Україні дало письменникові в майбутньому величезний матеріал для творчості.

Перша літературна спроба Івашкевича «Втеча до Багдада» (1916) пов'язана із зимовим Саратовом, куди юнак їздив на чергову сесію до евакуйованого університету. Твір цей — типова стилізація на східний сюжет із досить заплутаною інтригою, героями — тінями, які мріють про втрачене щастя. Стилізація, тепер уже в дусі українських і російських народних переказів, продовжується в циклі «Легенди і Деметра», а також в оповіданні «Сім багатих міст Кощея Безсмертного».

Синтезом вражень київського періоду стала повість «Місяць сходить» (1924), де відтворено життя поляків в Україні на початку XX ст. Духовну драму талановитого миті розкрито в історичних романах «Літо в Ноані» (1936) із лиття Шопена, «Маскарад» (1939) — з життя Пушкіна.

Роки війни активізують творче зростання письменника. У збірці оповідань «Старий цегляний завод» (1943), «Нова любов та інші оповідання» (1943) утверджуються високі моральні якості польського народу, його патріотизм, готовність захищати до кінця свою незалежність. Оповідання «Ікар» саме й належить до цього циклу творів. Боротьбі з фашистськими окупантами присвячена і повість «Млин на Лютині» (1946).

Центральне місце в прозі Івашкевича посідає роман «Хвала І слава», де показане розчарування довоєнної польської інтелігенції в тогочасній дійсності, а також поставлена одна з центральних проблем його творчості — митець і життя.

Творчість Івашкевича — письменника, тісно пов'язаного з Україною, завжди знаходила тут гарячий відгук. Значна частина його творів перекладена українською мовою, про нього написано багато статей та монографії.