Значення художньої спадщини В.Г. Короленка. Гуманістична спрямованість його творів. Поєднання романтичних та реалістичних тенденцій в оповіданнях та повістях письменника (У поганому товаристві, Сліпий музикант, Ріка грає, Ліс шумить та ін.)

Значення художньої спадщини В.Г. Короленка. Гуманістична спрямованість його творів. Поєднання романтичних та реалістичних тенденцій в оповіданнях та повістях письменника (У поганому товаристві, Сліпий музикант, Ріка грає, Ліс шумить та ін.)

Народившись в Україні (у м. Житомирі), провівши иа українській землі роки навчання (у Житомирській гімназії та Рівненській реальній гімназії) й останні два десятиліття свого життя (у Полтаві), з дитячих літ полюбивши українську мову, українські пісні й вірші Т.Г.Шевченка, В.Г.Короленко через усе життя проніс любов до великого Кобзаря. Яке ж місце посідає образ і творчість Т.Г.Шевченка в художній свідомості В.Г.Короленка? Як Шевченкові твори сприяли становленню гуманістичної позиції митця, формуванню його світогляду як письменника і як громадського діяча? Ці питання є складними й до теперішнього часу розглядалися лише у працях радянсь­кого періоду [8; 9]. Однак настав час знову звернутися до проблеми "В.Г.Короленко і Т.Г.Шевченко" без ідеологічного нашарування в контексті нових фактів і відкритих сьогодні сторінок спадщини митця.

Відомо, що наприкінці 1870-х років В.Г.Короленко був захоплений ідеями народ­ництва, брав активну участь у демократичному русі. У березні 1879 року його заареш­тували, і наступні шість років він провів у в'язницях, засланнях (Вишній Волочок, Томськ, Перм). У липні 1879 року в петербурзькому журналі "Слово" з'явилося перше оповідання В.Г.Короленка "Епізоди із життя шукача". А в 1880 році у в'язниці він написав оповідання "Чудна" про жінку, яка присвятила себе боротьбі за свободу (ру­копис поширився в списках; без відома автора надрукований у 1893 році в Лондоні, у Росії - лише в 1905 році). У той час, коли В.Г.Короленко проходив свої "політичні університети" і розпочинав письменницьку діяльність, образ великого Кобзаря допо­магав йому у важкій боротьбі й у пошуку шляху в літературі.

Про те, що Т.Г.Шевченко мав для В.Г.Короленка велике особистісне значення, свідчать згадки про нього в щоденниках митця, які він не припиняв протягом усьо­го свого життя. У щоденнику за 1898 рік уміщено цитату з листа Т.Г.Шевченка до В.А.Жуковського про заборону малювати, а далі письменник розмірковує про важку долю українського поета й про свої поневіряння: "Тепер багато хвалять царя-лицаря! А поміж тим, кожна нова риса - то риса нової жорстокості, якоїсь кам'яної й тупої! Мало вислати в солдати, мало підкорити людину суворому режиму в жахливих умо­вах. Треба ще забрати в неї улюблене заняття, яке є в неї навіть у в'язниці, треба заборонити найбільш невинне, навіть найкорисніше заняття тільки тому, що людина його любить. Я на засланні і у в'язниці навчився малювати з натури. А Шевченко був справжній митець. Що ж то була, мабуть, за мука!.." [3, с.105].

В.Г.Короленко глибоко знав і вивчав біографію і творчість Т.Г.Шевченка. У 1901 році, до сорокаліття з дня смерті українського поета, він надіслав до редакції журна- лу "Русское богатство" статтю "Матеріали до біографії Шевченка", у якій змалював деякі моменти перебування українського митця на засланні, посилаючись на докумен­ти, знайдені в Уральському архіві (В.Г.Короленко працював там над матеріалами щодо пугачовського бунту для роману "Набіглий цар"). Стаття вийшла в лютневому номері журналу "Русское богатство" за 1901 рік.

На початку 1917 року В.Г.Короленко написав брошуру "Війна, вітчизна й людство (листи про питання нашого часу)", яка у вересні того року стала виходити друком у ба­гатьох містах і викликала великий інтерес серед різних верств населення. У праці вис­ловлено ставлення письменника до першої світової війни й до революційної ситуації 1917 року. Письменник передчував кривавий розвиток подій унаслідок національного й політичного розбрату в державі, нерозвиненості суспільної свідомості, моральної неготовності народу до суспільних змін. В.Г.Короленко попереджав, що Росія опи­нилася "поміж двома безоднями". В.Ленін негативно оцінив брошуру письменника в листі до М.Горького, назвавши В.Г.Короленка "міщанином, котрий перебуває в полоні буржуазних забобон".

Думки про майбутнє вітчизни, про долю людини в період революційних потрясінь звучать у щоденниках В.Г.Короленка 1917-1921 років. Письменник уважав, що в люто­му, а потім у жовтні 1917 року відбулися спроби державних переворотів, згубних для суспільства. Митця турбувало, що вся країна опинилася у вогні міжусобиць. Полум'я, що розгорілося в Росії, В.Г.Короленко назвав "кривавим" і "жорстоким". Він критич­но ставився до політики більшовиків. У газету "Народное слово" він надіслав теле­граму із засудженням насильства. Уже в 1917 році В.Г.Короленко побачив жахливі наслідки політики більшовиків, що позначилися на психології людей. У щоденниках митця розкрито зрушення, які відбулися в свідомості народу. Психологія революції - окремий предмет дослідження письменника.

Отже, світле ім'я Т.Г.Шевченка російський письменник-гуманіст В.Г.Короленко проніс через усе своє життя. Образ Т.Г.Шевченка та його твори дали поштовх для фор­мування художньої свідомості митця, а також його громадянської позиції. Т.Г.Шевченко в уявленні В.Г.Короленка постає захисником народу і виразником його віковічних прагнень, мужнім борцем за свободу і невтомним трудівником на благо вітчизни. Осо­бливо підкреслював В.Г.Короленко значення спадщини Т.Г.Шевченка для розвитку української літературної мови. Форми рецепції Шевченкового доробку в творчості В.Г.Короленка різноманітні: епіграфи, цитування (пряме й непряме), коментар, алюзії, ремінісценції, образи, мотиви тощо. Усе це свідчить про те, що Т.Г.Шевченко мав ве­ликий уплив на ідейні та естетичні погляди В.Г.Короленка, котрий відчував глибо­кий зв'язок з Україною та її культурою. Невипадково в некрологах, що з'явилися в 1921 році на смерть В.Г.Короленка, його називали не тільки "великим гуманістом" і "захисником людей", "борцем за свободу" і "людиною майбутнього", але й "Великим Українцем". Сучасник письменника Г.Коваленко писав: "Безпідставні всі нарікання й жалі, чому він не був українським письменником? І з другого боку, - пам'ять і честь, і славу його зневажать ті, що хотітимуть використати його славетне ім'я для боротьби з українською культурою. У мирі і добрій згоді він з поступовим українством жив і по­чив, і земля українська прийняла його прах. Нехай же ніхто не наважиться руйнувати і плямити той мир і згоду довіку".






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.