Епітет

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Епітет (грецьк. epitheton — прикладка) — образне означення, влучна характеристика. Один із основних тропів поетичного мовлення, за допомогою якого підкреслюють характерну рису або якість певного образу, предмета, явища тощо. Для народнопоетичної творчості, для гомерівських поем зокрема, притаманне вживання постійних епітетів-означень, які незмінно поєднуються з певним персонажем, явищем, поняттям (Ахілл богосвітлий, прудконогий; Афіна ясноока; Аполлон дальносяжний; вітер буйний).