Засудження прагнення до збагачення як основної мети життя у казці Натаніеля Готорна «Золото царя Мідаса» - ПРАКТИЧНИЙ КУРС
Історія зарубіжної літератури XIX - початку XX ст. - Галина Давиденко - 2007 рік
ЗАНЯТТЯ №4
ПЛАН
• Н. Готорн і його час.
• Міф про Мідаса.
• Зміст казки, порівняння сюжетно-композиційного плану міфу і казки.
• Два Мідаси.
• Ідея казки.
Завдання для підготовчого періоду
1. Дайте тлумачення словам: «метаморфоза», сатир, тамбурін, кефара.
2. Підготувати переказ міфу про Мідаси.
3. Подумати, чим схожі і чим відрізняються два Мідаса.
4. Складіть ЛС, ребуси, кросворди, вірші, тести, чайнворди.
Література
1. Н. Готорн. Избранные произведения: В 2 т. — Л., 1982.
2. Кун Н. А. Легенды, мифы Древней Греции. — С., 1998.
3. Ярчук О. Д. Мф. Література. (Система уроків) 6 кл. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1999. — № 7. — С. 25—28.
4. Николюкин А. Н. Американский романтизм и современность. — М., 1968.
Інструктивно-методичні матеріали
Натаніель Готорн — один із найвидатніших американських прозаїків XIX століття, один із «батьків — засновників» жанру новели й психологічного роману в національній літературі. Важливим внеском у новелістику, в якій його ім'я як першовідкривача називали поряд з Едгаром По, було відкриття ним нової форми оповідання, по суті безфабульного, або з послабленою фабулою. У таких творах відтворення внутрішнього стану якоїсь людини, її думок і переживань були важливішими за сюжетний розвиток. Такий тип оповідання став у двадцятому столітті настільки розповсюдженим, що його інколи розглядали як провідний для нашого часу, принаймні у деяких літературах.
Творчість письменника дала можливість розглядати її за жанровими ознаками. Склалося так, що він спочатку два десятиліття писав малу прозу, а потім до кінця життя віддавав майже всі творчі сили романістиці.
Особливості творчості Готорна:
♦ в оповіданнях Готорна мав свою специфіку. Автор зображував своїх персонажів у атмосфері минулого або вони існували у якомусь невизначеному часі;
5) алегоризм у Готорна був формою повчання, а притчевість закладена в саму основу його творчості, якою він мріяв чогось навчити.
6) фантазія — головне у творчості;
7) використання і творче переосмислення давньогрецьких міфів.
Натаніелю Готорну часто дорікали і його молодші сучасники, і літератори за те, що він мало цікавився соціальними проблемами й конфліктами, не відобразив суспільства своєї доби у всій його повноті. Але Готорн знайшов своє власне місце в американській і світовій літературі, створив свій неповторний художній світ і незабутніх героїв, які жили і страждали серед одвічної боротьби між добром і злом. І цього, мабуть, достатньо для талановитого американського романтика.
Під час написання своєї казки «золото царя Мідаса» Н. Готорн використав і творчо переосмислив міф про Мідаса. Хоча зміст казки майже ідентичний міфу, проте у творі можна виділити значну кількість спільних і відмінних рис.
СПІЛЬНЕ
• в юності — обоє веселі, життєрадісні, люблять музику, квіти;
• бажання стати найбагатшим;
• усвідомлення необдуманості бажання;
• ненависть до золота і багатства;
• тема згубного впливу грошей на людину, формування в її характері таких негативних рис як жадібність, стяжательство, егоїзм;
• засудження прагнення до збагачення як основної мети життя. ВІДМІННЕ
«Міф про Мідаса»
• бажання стати багатим — епізодичне рішення, у відповідь на пропозицію Діоніса;
— герой живе для себе;
• безтурботне життя. «Золото царя Мідаса»
• багатство — мета життя (бажання вийшло від Мідаса);
• усе заради доньки;
• щасливий сім'єю, онуками.