Бароко

17 ст (кін 16 – поч 18) Франція – стабільність, Англія – бурхливий період, Німеччина – занепад, Іспанія – інквізиція, занепад. Бароко – як світорозуміння або світовідчуття, місце людини в світі в новий час. Бароко як світогляд: розпад ренесансної картини світу, успіх наукового знання, філософії. Руйнування Ренесанс оптимістичності. Менший вплив людини на світ. Дуалістична природа людини. Світ хиткий, маньєризм – вн криза душі людини (перехідний етап). Бароко знову намагається скласти розпорошений світ.

1)Доцентрова модель світу, зникає центра, еліпсована або двуфокусна структура, дихотомічні конструкції (життя/смерть, зовн/вн, бути/здаватися)

2) недовершеність. Втрата гармонії – світ є незрозумілим. Бароко спрямоване на виліковування цього світу або віднайдення свого вн світу. Наука розсудливості – узгодити людину дійсності. 3) Гіпотетична модель(вірогідність) – співвідношення слова і речі, канони і жанри – засоби створ вторинної реальності. Гіпотетичний світ більш реальний ніж сама дійсність. План мови – простір, де відтвор реальний світ. Світ організ і керований хаос.

У стосунка – людина всесвіт, всесвіт приваблює, але є незбагненим, тому є джерелом небезпеки. Проблема пошуків Бога: атеїзм, містика, відчуття бога через екстаз. Поява історіографії – іст у вигляді безкінечного процесу.

Універсальність літ: космічні теми і образи, тема світу в цілому, аутосакраментальність (п’єса на сюжет із святого сказання) Проблема безконечності світу, питання людини та її місце у цьому світі.

Поетика бароко: є умновною, істина прихована (обличчя - маски), шлях до пізнання через умовне, метафора гротеску (з присмаком відрази), моралізаторська ознака, суб’єктивізм, культ потворного, схильність до антитези і опозиції, контрастів, що змішуються: ілюзія – розчарування, крайні форми ідеалізації і гіперболізація. Метафора – модель світу та засіб його пізнання. Бароко протистоїть класицизму (раціональність). Емблематична література – з ілюстраціями. Динамізм мистецтва, водограй наз символом доби. Тематичний динамізм – образ реальностей, природи, мотив можливсоті життя. Портрет людини через предмет. Типові мотиви бароко: поспішай творити добро, швидкоплинність часу, байдужість і презірство до матеріального, божевілля. Теми природи (прояв тваринного), кохання (тілесність), вишуканість мови, змістова насиченість, багатогранність висловлювань, орнаментальність, прагнення говорити навмисне складно, алюзії, апеляція до почуттів.