Література Відродження

Становлення культури Відродження

Визначення періоду, що настав з середини XIV століття в Італії, як нового стосовно попереднього, дають Петрарка і Боккаччо, а сам термін «Відродження» вводить художник, архітектор і письменник Джорджіо Вазарі в 1550 році. Хронологічні рамки західноєвропейського Відродження для різних країн не збігаються, але до початку XIV століття у деяких європейських країнах (Італії, Франції, Німеччини, Іспанії) спостерігаються подібні історичні процеси, які істотно змінюють соціальне і духовне життя Західної Європи:

• на зміну релігійному фанатизму прийшла світська культура і гуманізм

• антропоцентризм — тобто центральне місце у всіх культурних і наукових дослідженнях займає людина, це стає ідеологією

• відроджується інтерес до античної культури (власне тому і вживається термін «відродження»)

• розвиток освіти, книгодрукування, зростання числа університетів і шкіл, проникнення освіченості в міське середовище;

• Розквіт торгівлі і міської культури

• Перехід від феодального устрою до буржуазного

• Формуються національні держави

• Географічні відкриття, поява природознавства

• секуляризація духовних цінностей на тлі антифеодальної і антицерковної спрямованості культури.

Людина епохи Відродження та її зображення мали особливе значення:

• для неї характерна віра в міць і силу розуму

• в центрі уваги мудрість людини і її досягнення, як вище благо!

• людина епохи Відродження розвивається і покращує «якість» індивіда за допомогою вивчення античної спадщини

• інтелект займає ключове місце

Взаємодія всіх цих чинників значно змінює світ Пізнього Середньовіччя, тому епоха, історично яка припадає на кінець XIV — початок XV ст., ідентифікується як Проторенесанс. Еволюція західноєвропейської літератури XIV–XV століть як історико-культурний процес мала 3 етапи розвитку: 1-й етап припадає на кінець XIV — початок XV століття і ознаменувався розпадом середньовічної культурної зони, у феодальні підвалини проникають елементи народної культури, а гуманістичні тенденції завдають удару церковній ідеології. Саме в цей період Відродження зароджується в Італії.

2-й етап починається з середини XV століття. В історичному плані на цьому етапі відбуваються три важливі події: падіння Візантії, закінчення Столітньої війни і початок книгодрукування. Саме в цей період складається зовсім відмінна від середньовічної система жанрів. Нові форми і жанри з'являються у всіх родах і видах літератури. Так, 1) вдосконалюється сонет (від середньовічної форми), 2) трансформуються ода, елегія та епіграма (від античних зразків). На перше місце висувається проза: народжуються реалістичний роман і ренесансна новела. З'являється есеїстична література і мемуарна проза.

3-й етап західноєвропейське Відродження проходить на тлі зіткнення гуманістичних ідей з церковною ідеологією, література пройнята трагічним пафосом. Розвиваються маньєристичні тенденції і в кінці XVI ст. відбувається нове відкриття Аристотеля.

У даний період поряд з освітою стрімко розвивається філософія, вона представлена такими іменами:

• Микола Кузанський — німецький мислитель. Філософія: «поєднання протилежностей в Єдиному»;

• Леонардо Бруні — італійський гуманіст, автор біографії Данте і Петрарки, бачив «сенс філософії в безмежних творчих можливостях людини»;

• Галілео Галілей — засновник експериментальної фізики, використав телескоп, зробив астрономічні відкриття;

• Джордано Бруно — мислитель, ідеї його були у конфлікті з католицькою церквою, був спалений у Римі.

Важливе місце в нову епоху посідало мистецтво, у різних своїх варіаціях, зокрема живопис, представлений такими видатними іменами, як: Сандро Боттічеллі та його картини: «Народження Венери», «Весна», «Поклоніння волхвів», «Венера і Марс», «Різдво»; П'єро делла Франческа — відомий італійський художник і математик та його праці: «Історія цариці Шеви», «Бичування Христа» і «Вівтар Монтефельтро»; Леонардо да Вінчі — один з найзнаменитіших художників і універсальних вчених не тільки епохи Відродження, а й взагалі всіх часів. Найвідоміші картини генія да Вінчі: «Таємна вечеря», «Мона Ліза», «Мадонна Бенуа» і «Дама з горностаєм»; Рафаель Санті та його найвідоміші полотна: «Сикстинська Мадонна», «Портрет молодої жінки» і фреска «Афінська школа».