Основні тенденції розвитку прози XX століття - Ніколенко О. М. 2010
Джеймс Джойс (1882 - 1941)
Джеймс Джойс (1882 - 1941)
Джеймс Джойс - один з основоположників модерністського роману, поетика якого значно вплинула на розвиток не лише цього жанру, а й усього літературного процесу. Його спадщина є відображенням творчої свідомості нашої епохи. Він відкрив новий вимір реальності - духовність, в якій поєднані різні часи, культури, простори. Творчість Джойса сприяла інтелектуалізації літератури XX ст., її зв’язкам з філософією і психологією.
Народився Джеймс Джойс 2 лютого 1882 р. в Дубліні. Дитинство та юнацькі роки припали на часи політичної, релігійної та економічної нестабільності в Ірландії. Ця атмосфера позначилася і на житті його родини: мати - ревна католичка - була віддана церкві, батько - прибічник Ч. Парнелла, лідера партії прихильників гомрула (Гормул (англ.Home Rule - самоврядування) - буржуазно-ліберальна програма самоврядування Ірландії в межах Британської імперії), чинив опір церкві. Родина Джойсів жила в матеріальній скруті й змушена була постійно змінювати помешкання, оскільки часто була не в змозі заплатити за нього.
Навчався Джеймс спочатку в єзуїтському коледжі, а потім у Дублінському університеті. Вивчення теології, схоластичних праць середньовіччя, особливо Хоми Аквінського, наклало відбиток на внутрішній світ юнака, однак його захоплювали й кращі твори світової літератури: п’єси Л. Толстого, Г. Гауптмана, Г. Ібсена. Дж. Джойс був добре обізнаний з різними галузями музичного мистецтва. Його батько мав гарний голос - «найліпший тенор у всій Ірландії». Сам майбутній письменник у молоді літа теж добре співав і навіть певний час мріяв про кар’єру співака.
На студентські роки припадають перші літературно-критичні спроби. У статті «День натовпу» (1901) містяться ідеї, що визначили позицію Джойса- митця: «натовп», від якого щонайдалі має триматися справжній художник, є уособленням вульгарної, неосвіченої буржуазної публіки, свобода митця - це необхідна умова для плідного розвитку таланту.
Не маючи можливості вільно і творчо працювати в рідній країні, яку розтинали Британська імперія, місцева буржуазія і католицька церква, письменник залишив Ірландію. Але внутрішньо завжди відчував свій зв’язок з нею, усі його твори присвячені батьківщині. З 1904 р. перебував у Трієсті і Цюріху, де викладав англійську мову; з 1920 р. і до початку Другої світової війни - у Парижі.
Першою книгою Дж. Джойса був віршований збірник «Камерна музика» (1907). Вишукані й мелодійні вірші були покладені на музику. Друга поетична книга - «Яблука - по пенні кожне» (1927) - відзначається більшою конкретністю образів і гнучкішим ритмом вірша. Тут письменник близький до імажистів, до витонченого символізму У.-Б. Йитса. Всесвітню славу він здобув як прозаїк, автор «Дублінців» (1914), психологічного есе «Джакомо» (1914), романів «Портрет художника в молоді роки» (1916), «Улісс» (1914 -1921) і «Поминки за Фіннеганом» (1922-1939).
«Дублінці» (1914) - збірка, до якої увійшли оповідання 1903 - 1905 рр., - стала визнаним етапом в історії розвитку ірландської та англійської малої прози. Обстоюючи право письменника на правдиве зображення дійсності, автору довелось вести десятирічну боротьбу за те, щоб надрукувати їх без редакторської правки. Усі твори об’єднує дещо спільне - «духовний параліч», властивий дублінцям з раннього віку.
Людина в зображенні Дж. Джойса - жертва бездуховності, соціально недосконалого суспільства, трагічних обставин. У формуванні такого світогляду письменника велику роль відіграли атмосфера духовної кризи початку XX ст. і модерністська (Г. Ібсен, Г. Гауптман, П. Верлен, М. Метерлінк) література, в основі якої - ідеї внутрішнього дискомфорту особистості, прагнення її до гармонії з самою собою та навколишнім світом.
Уже в період написання «Дублінців» Дж. Джойс розпочав роботу над автобіографічним романом, якому присвятив майже десять років. У 1911 р. твір був названий «Портрет художника в молоді роки». В образі головного героя твору Стівена Дедалуса простежуються зв’язок з історією життя самого Джойса, його родинними стосунками, ставленням до Ірландії, до католицької церкви, до Дубліна та його мешканців, пошуки духовного і творчого ідеалу - прагнення створити у власній душі «нестворену свідомість свого народу».
Світову славу приніс письменникові роман «Улісс» (1922), де (відповідно до заголовка) автор намагається подати своєрідну одиссею дублінського життя і в той же час утілити свій метод точної фіксації «потоку свідомості». «Улісс» - це вершинний твір модернізму в літературі, який збагатив техніку роману деякими новими прийомами: різноманітністю форм суб’єктивної мови, інтелектуалізацією її, багатожанровістю, введенням міфологічної символіки тощо.
«Поминки за Фіннеганом» (1939), останній роман, Дж. Джойс писав упродовж 17 років. У його основу покладено теорію Віко - концепцію історії як вічно повторюваних циклів - виникнення, розвиток, загибель і відродження цивілізації. Ця теорія одночасно асоціюється з переказами ірландського фольклору і з ірландською баладою. Головні герої - дублінський корчмар Ірвікер і його дружина Меггі. Весь роман - сон Ірвікера, у «підсвідомості якого» закарбовані передісторія та історія людства. Ірвікер і його дружина фігурують також в різних, побудованих на символах 3. Фрейда, втіленнях чоловічого і жіночого начал. Одне з перевтілень Ірвікера - замок, що панує над дублінською гаванню;
відповідно цьому перевтіленню - уява про Меггі як ріку Ліффі, що тече Дубліном. У той же час подружжя Ірвікерів асоціюється з їхніми прабатьками Адамом і Євою, а сини Шем і Шаун - з Каїном і Авелем.
У романі відображено думку Дж. Джойса про вічний антагонізм між людьми, а також ідею першорідного гріха, який тяжіє над ними і пригнічує Ірвікера. Проте у книзі багато і комічних ефектів, рис буфонади. Тенденція до універсалізації виявляється у використанні автором текстів книг Дж. Віко, Л.Брюля, Біблії, Корану та ін., у бажанні Дж. Джойса створити якусь всесвітню мову, або, за його словами, «мову над мовами».
Роману властиві (як це буває уві сні) непослідовність, розриви в ланцюгові розвитку подій, незвичайні перевтілення. Останній твір письменника неможливо читати без спеціальних «ключів» - ґрунтовних досліджень, які б дешифрували текст. Він справив величезний вплив на розвиток модерністської літератури.
В останні роки життя Дж. Джойс тяжко хворів на очі. Війна змусила письменника знову повернутися до Цюріха. Тут він помер 13 січня 1941 р.