Основні тенденції розвитку прози XX століття - Ніколенко О. М. 2010

Старий і море (1952)
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961)

Ще навесні 1936 р. Е. Хемінгуей опублікував у журналі «Есквайр» нарис про епізод рибного лову в Гольфстрімі. Старий рибалка піймав велику рибу, яка довго тягла за собою човен. Коли його знайшли, риба була об’їдена акулами, а рибалка тяжко горював. Саме цей реальний факт і був покладений в основу повісті «Старий і море». Але між нарисом і повістю пролягло довгих чотирнадцять років, бо лише у вересні 1952 р. вона побачила світ у журналі «Лайф».

У цьому невеличкому творі останнього періоду творчості письменник поєднав лаконізм реалістичної розповіді з глибиною філософських роздумів над питаннями людського буття. Повість має два рівні: буденний і символічний, які існують паралельно, походячи один з одного. Як зазначав Е. Хемінгуей: «У «Старому і морі» я намагався змалювати реального старого, реального хлопчика, реальне море, реальну рибу і реальних акул. Якщо я показав їх достатньо правдиво, вони багато що значитимуть».

Сюжет повісті - це розповідь про старого рибалку, який протягом трьох діб веде боротьбу з величезною рибою-меч. Двобій закінчується трагічно: акули з’їли рибу, і знесилений рибалка повертається до берега зі скелетом від здобичі. Добре знайомий з рибальською справою, письменник правдиво показав життя героя і його стихію - море. Старий рибалка відчуває себе частиною моря, яке він знає і любить: «Та старий рибалка завжди думав про море, як про жінку, про живу істоту, що може подарувати велику ласку і позбавити її, а коли й чинить щось нерозважливе, то лише тому, що така вже її вдача».

Сантьяго ставиться до мешканців моря з великою ніжністю та жалем. Він співчуває летючим рибам і ластівкам, гігантським черепахам, серце яких б’ється кілька годин по тому, як їх заб’ють і розчинять. Навіть до риби, яку зловив і через яку стільки пережив, він не відчуває ворожості, розмовляє з нею, милується її красою, поважає за «розум і гідність».: «Ніхто не вартий їсти цю рибину, що поводиться так розумно, з такою величезною гідністю». Старий наділяє рибу якостями, властивими йому самому. Він - мужня духом людина, що не підкоряється життєвим обставинам, фізичним стражданням, тривалим невдачам. Рибалка видається переможеним, але в моральному плані він - переможець. Життєву позицію формулює сам старий: «Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати неможливо». Ці самі слова промовляв інший герой Е. Хемінгуея - іспанський матадор Мануель із оповідання «Непереможений». Взагалі майже всі його герої - боксери, воїни, мандрівники - перемагають не фізично, а силою духу і вірою в перемогу.

Старий рибалка Сантьяго довершує тип хемінгуеївський героїв, ставить крапку в їхньому «моральному кодексу честі». Він веде боротьбу чесно, за правилами гри. «Хто ж тебе переміг, старий? - спитав він себе... - Ніхто, - відповів він. - Просто я занадто далеко зайшов у море». Але старий - на відміну від багатьох героїв, які полюють, рибалять, боксують, щоб довести свою силу і непереможність своїм глядачам, коханим, уболівальникам, - просто працює у морі, це справа його життя, традиція предків. Недарма він згадує, що апостол Петро був рибалкою. Риба потрібна старому. Щоб прогодуватися, щоб вижити, але не для того, щоб виграти ще один раунд у житті-грі. Хоча мотив гри має місце у творі, він не головний, а, навпаки, лише віддзеркалює природність справи старого.

Сантьяго - прихильник бейсболу, у нього ж любить грати хлопчик Маноліно - найближча йому людина. Вони вдвох обожнюють мужнього бейсболіста Ді Маджіо, який грає краще за всіх і навіть з травмованою ногою перемагає. Рибалка згадує про бейсбол і Ді Маджіо у своєму довгому і складному полюванні. Щоб підтримати себе, він уявляє на своєму місці видатного спортсмена. Але наскільки незначною видається мужність бейсболіста з його кістковим мозолем порівняно зі знесиленим старим, який до крові порізаними руками вбиває акулу та не скоряється, коли замість неї з’являються нові й з’їдають здобич. Він не здається в найкритичніший момент тому, що звик до боротьби, все своє життя він бореться: коли 84 дні не ловиться риба, коли повертається до убогої домівки, коли несе на човен свій латаний парус, мов прапор розбитої, але непереможеної армії.

Цю силу духу бачить читач, але сам старий не вважає свої життя героїчним. Для нього зразок людської мужності - бейсболіст. Старий рибалка, як і все людство, перебуває в полоні хибних цінностей і авторитетів. Побачивши літак над морем, він намагається уявити, яким бачать люди море, його човен і рибу. Людям з літака старий видається маленьким і незначним у порівнянні з ними, котрі можуть купити все - і гостроту полювання у тому числі. А хто з них міг би зрівнятися з простим кубинським старим силою духу та мужністю? Правда життя саме за ним, а не за гравцями (нехай і самих небезпечних ігор) і туристами, бо Сантьяго живе за законами природного, а не штучного життя, бо він працює, а не розважається, бо він не вважає своє життя героїчним.

Реалістичний рівень розповіді поступово стає символічним. Повість називають притчею - твором, в якому за побутовим змістом приховується філософський підтекст. Це не старий веде боротьбу зі своєю здобиччю, а людина стикається з життям. Море символізує буття, сповнене пристрастей, випробувань, поразок та перемог. Письменник в образі рибалки втілив силу, спроможну протистояти життєвим негараздам - це непереможний дух людини, яка діє за законами природного розвитку - гармонії та краси. Образ риби - це доля людини, її вдача, сенс життя, знайти який можна лише в запеклій боротьбі з власним безсиллям і навколишнім злом - акулами. Самотність старого - це не особиста проблема, а загальна хвороба ХХ ст., коли люди відчужені один від одного. Заключна частина набуває узагальнюючого значення. Два туристи, побачивши хребет величезної риби, приймають його за хвіст акули, тобто міняють місцями «красу» та «зло» світу, відбиваючи ще одну проблему сучасності - втрату моральних орієнтирів та істинних ідеалів.

Порушуючи соціальні та моральні проблеми сучасності, Е. Хемінгуей не позбавляє людство перспектив, він дає йому шанс на майбутнє.

Символічним у повісті є образ хлопчика. Це надія на єднання поколінь, на мудрість вічного оновлення всесвіту. А леви, що сняться рибалці, символізують красу й силу життя, мужність людини, що вірить у власну перемогу. Як і риба, леви - це недосяжна мрія, яка дає сенс існуванню. Як сказав Е. Хемінгуей: «Для справжнього письменника кожна його книга - спроба досягти недосяжного», тобто своєї риби, свого лева.

Нобелівський комітет, у 1954 році обґрунтовуючи присудження Е. Хемінгуею премії, відзначив, що письменник майстерно володіє мистецтвом сучасного викладу. Розроблений ним і доведений до найвищого блиску економний, стриманий, але надзвичайно вражаючий стиль розповіді сприймається як відкриття. Відповідність рис характеру героїв творів та їх автора свідчить про цілісність його як людини й письменника. Він показав життя - з його болем і тривогами, радощами й журбою, прагнув рятувати світ і словом, і вчинками. Твори письменника вчать жити, бути людиною.