Василь Биков (1924-2003)

Альпійська балада (1963)

У центрі оповіді - самовіддане і зворушливе кохання, що спалахнуло у тяжкий час смертної боротьби з фашистами. Кохання стає основою роздумів письменника про життя людей на війні. Головними героями твору є молодий солдат - білорус Іван Терешка і дівчина-італійка Джулія. Вони тікають у гори з концентраційного табору, розташованого десь у австрійських Альпах. Героїв переслідують і наздоганяють фашисти, Іван гине, а Джулія випадково врятовується. Такий сюжет першої й останньої биковської «балади». Цю форму письменник уже не повторить у жодному своєму творі. Він лише частково використовуватиме її у відступах, спогадах героїв.

Іван Терешка - скромний, непомітний, небалакучий хлопець. Цей тип героя давно вже знайомий з попередніх творів письменника, але у них він діяв серед своїх - на передньому плані або в оточенні. У цій же повісті герой витримує інші випробування: полон, неволя, знущання фашистів, нелюдські умови існування, у яких зберегти свою гідність, людяність і прагнення до опору - уже неабиякий подвиг.

«У полку він нічим не вирізнявся серед інших піхотинців», - зазначає автор, але в полоні, в таборі, виявилися ті приховані сили, які були в його душі. Чотири рази тікав Іван з полону, витримав те, що, здається, витримати неможливо, хоча сам «ніколи не вважав себе ні героєм, ні хоробрим», та після всіх страждань, принижень і мук його душа зберегла доброту і людяність. Він допомагає Джулії, ділиться з нею останнім шматком хліба. І нехай за тих обставин доброта - недозволена розкіш, інакше Іван вчинити не може. Ні обставини, ні прагнення високої мети («знову взяти до рук зброю») не можуть примусити його думати лише про себе, залишити у важку хвилину слабшого. Зробити так - для нього означає підкоритись фашистам, уподібнитись до них. Тут уперше виникає у В. Бикова мотив доцільності - військової й моральної, який незабаром стане центральним в інших його творах.

«Вижити за будь-яких умов» - Іван не міг наслідувати цей принцип. Під час втечі до нього пристала полонена дівчина-італійка. Нічого доброго це йому не віщувало, супутниця могла стати лише тягарем, а шанси на благополучну втечу - і без того мізерні - значно зменшувалися. На власному досвіді Іван знав, які випробування чекають на втікача: «Коли б вона відстала зовсім, він, мабуть, зітхнув би полегшено, але поки вона тут, поблизу, не міг кинути чи прогнати її й піти самому. Він тільки й думав: і звідки її принесло, на лихо, до нього! Диви ти - вирвалася з заводу, наздогнала, вже на що шпарко йшов, а ось не відстала». Іван не покинув дівчину, яка відчула в ньому опору. Не вбив на гірській стежині лісника - «вбивати беззбройного не дозволила совість», хоча відпустити того, хто міг навести на їхній слід есесівців, «було рівносильно самогубству». Іван у будь- яких ситуаціях діє за власною совістю, як стрілка компаса, направлена в бік морального «полюсу».

Серйозний матеріал для роздумів дає зіставлення в повісті двох різних уявлень про Радянський Союз. Невідоме для Джулії життя уявляється абсолютно утопічним, ідилічним. І справа не лише в наївності. Багато пояснює її ненависть до фашизму: вона ненавидить його інакше, ніж Іван, для якого фашизм - це зла ворожа сила, страшна, але все ж зовнішня. Джулія знає фашизм з середини, вона не сприймає цей спосіб життя, не може існувати в атмосфері демагогії й помпезності, зневаги до розуму і возвеличення жорстокості, атмосфері підлості й зради, страху і безправності. Тому дівчина ідеалізує життя в Радянському Союзі і все, що не відповідає її уявленням, не хоче сприймати.

Івану, який так любить батьківщину, вірний їй в усіх випробуваннях, що випали на її долю, важко пояснити Джулії, що життя в його країні не було безхмарним і легким, а люди теж не були янголами. Вона не хоче в це вірити, а Іван не може пояснити їй, чому ночами йому сниться один і той самий сон: він начебто не потрапляє в полон, а гине в останньому бою. А ще сниться йому рідне село: «Збитою овечими ратичками вулицею він біжить на околицю, до колгоспної комори, куди, він знає, пригнали із зв’язаними руками Галадая і з ним ще кількох гефтлінгів. У Івана крається серце від кривди та болю, здається, ніби він запізнюється і не доведе людям, що не можна зганяти злість на полонених, що полон - не провина їхня, а нещастя, що не вони здались у полон, а їх силоміць узяли. Але він не добігає до околиці...».

Іван не може поділитися тим тягарем, який лежить у нього на серці, - Джулія просто не зрозуміє його. Але все ж їхні серця знаходять спільну мову. За таких неймовірно складних обставин Іван і Джулія покохали одне одного, і їхнє кохання переростає в прекрасну пісню, де немає слів, але наповнюється вона глибоким змістом, де мовчать закохані, а розмовляють очі й серця.

У «Альпійській баладі» чітко простежується два сюжетні плани: перший - це історія втечі і переслідування втікачів, другий - історія короткого, раптового - всупереч життєвим обставинам, всім смертям на зло - кохання. Автор намагається перевести епізод війни в загальнолюдську площину, звернутися до вічних категорій добра і зла. Для цього він перетворює реалістичну ситуацію на романтичну. Інколи ця романтичність однієї з сюжетних ліній сприймається як відступ від психологічної та побутової правди, а відповідна стилістика надає оповіді деякого штучного відтінку («прекрасна дівоча досконалість, сповнена таємничості і цнотливості», «в таємницях його душі тліла тривога», «неждана, нестримна радість», «п’янкий, жартівливий цілунок» тощо). Але в розділах, де ще не з’явилася Джулія, стиль зовсім інший - точний, інколи навіть жорстокий, без найменшої тіні поетичності.

«Альпійська балада» - особлива віха в творчому доробку В. Бикова. Повість змушує замислитися над вічними проблемами: що таке справжнє кохання, у чому сенс людського буття, обов’язок і право. Ліричність визначає мотив усього твору, життя всупереч смерті. І якщо вся творчість В. Бикова - гімн мужності й стійкості людини, то «Альпійська балада» - гімн великому коханню, яке витримує усі випробування війни і перемагає.

Роман багато разів перевидавався, перекладений багатьма мовами. За мотивами цього твору написано сценарій кінофільму (1966) і поставлено балет у Білоруському театрі опери та балету. Повість поєднує в собі, здавалося б, несумісне - лірику, романтику життя і його суворий реалізм.

Значення творчості Василя Бикова полягає в тому, що він реалістично змалював трагедію Другої світової війни, яка стала своєрідною межею в історії XX століття і змусила переосмислити розвиток цивілізації. Письменник висловив протест проти насильства, смерті, приниження особистості. Він закликав сучасників зберегти найсвятіші цінності у світі - життя, мир, людину

Посилання на схожі матеріали:

• Василь Биков (1924-2003) — Теорія літератури
• АЛЬПІЙСЬКА БАЛАДА (скорочено) - Василь Биков (1924-2003) - ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ З РІЗНИХ БОКІВ ЄВРОПИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас — Хрестоматія
• Альпійська балада (1963) — Підручник