Франц Кафка (1883 - 1924)
Франц Кафка (1883 - 1924)
Франц Кафка широко відомим став аж у 50-70-і роки XX ст.; кількість праць про нього свідчить про його надзвичайну популярність. Свідок великих і трагічних змін, що відбувалися в Європі на початку сторіччя, він бачив, що старий світ руйнується, і бажав йому загибелі. Але він теж був жертвою, часткою того хворого світу, що відходив у минуле. Письменник почував себе беззахисним перед невідворотністю власної та й узагалі вселюдської душевної драми. Це знайшло відбиток у його творчості, яка вражає поєднанням жахливої фантасмагорії з тверезою буденністю.
Народився Франц Кафка 3 липня 1883 р. у Празі в німецькомовній єврейській родині. Прізвище Кафка чеського походження, означає «галка». Галка була фірмовим гербом його батька, Германа Кафки - власника галантерейної крамниці. Мати письменника, Юлія, походила з патріархальної й побожної сім’ї Леві. Франц був первістком серед шістьох дітей, з яких двоє його братів померли в дитинстві, а три сестри загинули у фашистських концентраційних таборах.
Життя зробило Франца песимістом, відчуженим від людей самітником. Не склалися добрі стосунки з батьком, який постійно закидав синові безталання, дорікав невмінням влаштуватися в житті. Не сприйняв він також відмову Франца займатися торгівлею, а до його літературної творчості ставився зневажливо. У своєму «Листі до батька» письменник недвозначно змалював це протистояння - фізично слабого, безвільного, вразливого, з тонкою душею сина і деспотичного й вольового батька: «Отже, світ складається з тебе і мене».
Непростими були також взаємини Ф. Кафки з жінками. Він був кілька разів заручений, але так і не зважився на одруження. Близька дружба єднала його з чеською журналісткою Міленою Есенською. Наприкінці життя письменника його самовіддано покохала Дора Дімант, але й вона не стала його дружиною.
Навчався він у німецькій школі, де захопився німецькою культурою, в якій знайшов духовну батьківщину. Можливо, саме тоді Франц вирішив писати свої твори німецькою. Писав він так званою «празькою німецькою» - специфічною мовою інтелігенції з архаїчним присмаком. У його епоху в Австро-Угорщині існувала оригінальна австрійська культура (німецькомовна), яка посідала в Європі своє особливе, незалежне від німецької, місце. Ф. Кафка - австрійський письменник за культурною традицією, творчість якого поєднала елементи німецької, іудейської, чеської та інших літератур.
У 1906 р. він закінчив юридичний факультет Празького університету. Ставши доктором юриспруденції, працював як юрист в різних установах Праги. Повсякденна робота була для нього справжнім тягарем. Він шукав усамітнення для літературної праці, для філософських роздумів. Трагедію нереалізованої особистості, відчуття страху перед фатальною долею, гірку іронію над суперечливою епохою - усе це ми знаходимо у творах Ф. Кафки, письменника, якого протягом його життя не зрозуміли ні сім’я, ні світ.
Писав він багато, особливо плідним у його творчій біографії був 1912 р.: у вересні він за одну ніч написав новелу «Вирок», у листопаді - «Перевтілення», водночас почав працювати над романом «Безслідно пропалий», що пізніше дістав назву «Америка». Проте видавався неохоче: за життя письменника вийшли друком лише три збірки («Спостереження» - 1913, «Сільський лікар» - 1918 та «Художник голоду» - 1924), де вміщено найкращі новели - «Вирок», «Перевтілення», «У виправній колонії» та ін. Ф. Кафка - автор романів «Процес» (вид. 1925), «Замок» (вид. 1926) і «Америка» (вид. 1927), та жодного з них не завершив.
Через призму свого світобачення він змалював безнадійність людського існування, відчуження особистості в хащах сучасного світу. Конфлікти, відображені в його творах, мають соціальний і водночас глибоко особистий характер, віддзеркалюють стан світу й душі.
Через захворювання на сухоти у 1917 р. Ф. Кафка дістав відпустку, з якої до праці вже не повернувся. Помер 3 червня 1924 р. у містечку Кирлинг поблизу Відня.
Письменник залишив після себе чимало рукописів, які заповідав знищити. Але його відомий приятель, Макс Брод не виконав заповіту. По смерті Ф. Кафки він популяризував його творчість, написав біографію й опублікував дев’ять томів творів.
Особливо зросла популярність письменника після Другої світової війни, коли аж три новітні течії в літературі (експресіонізм, сюрреалізм та екзистенціалізм) визнали його за свого попередника. Творчість Ф. Кафки стала справжньою сенсацією: про нього писали всі західні газети й журнали, широка публіка із захопленням читала його твори. Проте, мабуть, пройде ще багато часу, поки світ до кінця усвідомить глибину таланту митця, трагічність його світосприйняття як дзеркало XX ст.